Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Кривенко Валерій Георгійович: відмінності між версіями
Maxim (обговорення | внесок) (Створена сторінка: <center> == Інженерний центр зварювання тиском НТК «Інститут електрозварювання імені Є.О. ...) |
(Немає відмінностей)
|
Поточна версія на 14:16, 12 січня 2016
Інженерний центр зварювання тиском НТК «Інститут електрозварювання імені Є.О. Патона» НАН України
Валерій Георгійович народився у м. Києві. Вищу освіту здобув на механічному факультеті у Київському технологічному інституті легкої промисловості (нині – Київський національний університет технології та дизайну), який закінчив у 1962 р., отримавши диплом інженера-електромеханіка зі спеціальності «Автоматизація виробництва». Трудову діяльність розпочав відразу по закінченні інституту, залишившись у ньому працювати. У серпні 1964 р. перейшов на роботу в Інститут електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України. Подальше трудове життя Валерія Георгійовича пов’язане з цим інститутом. Автор понад 100 наукових праць: статей, монографій, патентів та ін. За розробку технології та обладнання для зварювання рейок йому в авторському колективі було присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки. За суттєвий внесок у розробку обладнання для будівництва нафтогазопроводів його обрано дійсним членом Академії будівництва України. Сумлінна праця і високий професіоналізм Валерія Георгійовича відзначені Грамотою Кабінету Міністрів України, нагородами Національного бізнес-рейтингу: орденами «За заслуги у професійній діяльності», статус-нагородою «Бізнес слава», як керівника підприємства-лідера, дипломом Всеукраїнської програми «Національні лідери України».
«Область моїх наукових інтересів пов’язана з розробкою машин та устаткування для контактного стикового зварювання рейок та трубопроводів. Моя науково-виробнича діяльність пов'язана з розвитком зовнішньоекономічної діяльності інституту. Особисто я брав участь в організації експорту розробок у галузі контактного стикового зварювання. Зокрема, було налагоджено експорт рейкозварювальних машин до багатьох країн світу: США, Австрії, КНР, Канади, Австралії, Великої Британії, країн Південно-Східної Азії та ін. Я безпосередньо надавав технічну допомогу багатьом фірмам в освоєнні цих машин. Упродовж 1979-1988 рр. брав активну участь у реалізації ліцензійної угоди з фірмою «Макдерматт» (США) щодо контактного зварювання морських трубопроводів.
У 1984 р. рішенням Президії АН України було створено Інженерний центр зварювання тиском, керівництво яким довірили мені. За час свого існування (а це 30 років!) Інженерним центром виконані важливі роботи державного значення з освоєння випуску мобільних комплексів «Північ-1» на Псковському заводі ЕЗО для контактного зварювання магістральних трубопроводів діаметром 1420 мм, які широко використовували в умовах Крайньої Півночі, комплексів ТКУП-321 для зварювання трубопроводів діаметром 114-325 мм.
За останні роки я брав активну участь у роботах Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона з удосконалення рейкозварювальних машин, нове покоління яких випускається на Каховському заводі ЕЗУ, а також в організації експорту до багатьох країн світу технології та обладнання для контактного стикового зварювання рейок.
ІЕЗ ім. Є.О. Патона впевнено зміцнює свої позиції на міжнародній науковій арені, демонструючи переваги контактно-стикового зварювання для безстикової колії і розробляючи нові машини для зварювання рейок».
© В.Г. Кривенко