Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Ткачик Василь Павлович

Версія від 21:37, 9 січня 2022, створена Maxim (обговорення | внесок) (Створена сторінка: <center> == Ткачик Василь Павлович (Т. Василько) == </center> Файл:Tkachik Vasil Pavlovich.jpg|200px|thumb|left|<center>Тк...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Ткачик Василь Павлович (Т. Василько)

Ткачик Василь Павлович (Т. Василько)

Заслужений діяч естрадного мистецтва України, лауреат Всеукраїнських фестивалів авторів та виконавців «Пісенний вернісаж», «Дитячий пісенний вернісаж», «Пісня року»

Батьківщина Василя Ткачика – Західне Поділля: Тернопільська область, Борщівський район, с. Бабинці. Вищу освіту здобув на природничому факультеті Тернопільського педагогічного інституту. Вчителював у загальноосвітніх школах Львівської та Івано-Франківської областей. З 1989 р. працює у Львові: кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник (доцент). У 1998 р. за успіхи в науці став лауреатом премії Міжнародного наукового фонду «Відродження». Освітню та наукову працю поєднує з літературною творчістю. Член Всеукраїнського об’єднання «Письменники Бойківщини» та інтернет-клубу «Українські пісні». Літературні твори публікує під псевдонімом – Т. Василько. Автор семи збірок текстів пісень і поезій та співавтор семи збірок вокально-інструментальних творів. Плідно співпрацює з композиторами Василем Гринчуком, Євгеном Заставним, Тетяною Кисленко, Семеном Карпою, Михайлом Трілем, Вірою Євтушек, Василем Сторонським...

У полі його творчості соціально- і релігійно-філософська, національно-патріотична та інтимна лірика. Особливе місце у його доробку посідають цикли творів на бойківсько- і гуцуль-сько-­карпатську, львівську, мандрівочну та мисливську тематику. Виконавці пісень, створених на тексти Т. Василька, – Мар’ян Шуневич, Людмила Бурміцька, Василь Була, Ігор Костів, Воло-димир Питель, Михайло Хома, Дзвінка Колос, Олесь Дяк, Павло Дука, Григорій Терещенко, юні артисти естради, самодіяльні хори та капели. Відомі пісні: «Повір, Україно», «Україно – Вітчизно моя!», «Легенда про кохану», «Слов’яночка», «Любов моя», «Вальс осені», «Там, де доли...», «Ой червоні квіти рути...», «Старий мій друже», «Сини ростуть», «Така вже доля українців», «Мамине поле», «Квітка з Карпат», «Білий вельон», «Мила моя», «Львівський дощ», «А світ такий...», «Мене забудь», «Королева», «Вишиванка», «Сонцецвіт», «На високім перевалі», «Під осіннім дощем», «Берізка», «Навчи мене, мамо...», «Такий веселий світ», «Львівське танго», «Львова святковий вальс», «Пісня ранкового Львова», «Мисливська урочиста», «Честь мисливського мундира», «Націо-сміливці», «Не забуду», «Доброго ранку, Карпати!», «З Новим роком!», «Святвечір».

Пісні Т. Василька ввійшли до аудіоальбому кращих українських пісень 2009 р. «До криниці» («Легенда про кохану»), сольного альбому Володимира Пителя «Незвінчана любов», альбомів ВІА «Меркурій», гурту «Друзі» тощо. Окрім поетичної та пісенної творчості, у його доробку є історичні розвідки, повісті, оповідання, казки.

Василь Ткачик – лауреат першої премії у номінації «Пісня» Першого літературного конкурсу ім. Володимира Дроцика, володар золотої статуетки «Муза мистецтв».