Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Подружжя Петровичів

Подружжя Петровичів – два крила птаха мрії

Петрович
Світлана
Миколаївна

Петрович
Василь
Сергійович

Подружжя Петровичів – першоджерелом з Древлянського краю. Саме на Коростенщині, у с. Михайлівка Коростенського району Житомирської області зарито їх пуповину. Там вони ходили до школи, набуваючи знань та життєвої мудрості. Часто милувалися безкраїми полями льону, який своєю блакиттю зачаро­вує, наповнюючи по вінця душу любов’ю до Батьківщини. Саме тут пізнали трепет закоханого серця і відчули, що навіки поєднав їхні долі рідний поліський край. Тож одружились у вересні 1983 р. на радість усьому родоводові! Василь Сергійович і Світлана Миколаївна Петровичі вибрали шлях професійно-технічної освіти з глибокою усвідомленістю необхідності підтримки цього освітянсь­кого напрямку, без якого неможлива повноцінна роз­будова держави.

Світлана Миколаївна Петрович народилася 4 грудня 1959 р. У 1980 р. закінчила Київський технікум легкої промисловості, а в 1989 р. – Київський інститут легкої промисловості. З 1986 р. працює у системі професійно-технічної освіти, майстром виробничого навчання, старшим майстром, заступником директора з виховної роботи, а з 2000 р. – заступником з навчально-виробничої роботи у Київському вищому професій­ному училищі технологій та дизайну одягу. Має 41 рік трудового стажу. Набула великого педагогічного досвіду. Її шанують учні і коле­ги по роботі. Вона завжди дасть своєчасну та мудру пораду, підтримає у скруті. До неї тягнуться люди, як квіти до сонця. Осяйна усмішка Світлани Миколаївни зачаровує своєю щирістю та добротою. Толерантна і дипломатична у спілкуванні з людьми, спрямовує тих, хто поруч, до чітко означеної мети. Її кредо яскраво характеризують камертон життєдіяльності жінки-мироносиці.

Педагогічне кредо: «Дати учням можливість отримати насолоду від професійного становлення».

Творче кредо: «Візьми промінь світла і спрямуй його туди, де панує темрява…»

За багаторічну самовіддану працю має нагрудні знаки: «Відмінник освіти України» (2005 р.) ; «А.С. Макаренко» (2007 р.).

Василь Сергійович Петрович народився 2 травня 1958 р. Після служби в лавах Радянської армії та навчання у Київському індуст­ріальному педагогічному технікумі, у 1987 р. закінчив навчання в державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького, а в 2005 р. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України.

З 24 лютого 1997 р. – директор Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку м. Києва. Педагогічний стаж – 39 років, сповнених титанічної, подвижницької праці на педагогічній ниві держави. Очолюваний ним навчальний заклад вийшов на освітянсь­кий олімп по всіх показниках, до того ж, маючи великі культурно-просвітницькі досягнення, став перлиною духовності столиці. Вражає великий професійний та особистісний потенціал В.С. Петровича, одного з лідерів педагогічної освіти України. Звершення, очолюва­ного патріотом-подвижником, колективу вражають! Є зразком для наслідування…

Життєве кредо: «Робити сьогодні те, про що інші завтра тільки будуть думати…»

У В.С. Петровича широкий спектр діяльності. Він – голова Громадської ради при Державній інспекції навчальних закладів України; Віце-президент Всеукраїнської асоціації працівників професійно-технічної освіти України.

Має нагороди: Почесна грамота Міністерства освіти України (1991 р.), Почесна грамота Державного комітету зв’язку України (1998 р.); Грамота Головного управління освіти м. Києва (1999 р.); Відмінник освіти України (1999 р.); Грамота Верховної Ради України (2002 р.); знак «За вагомий внесок у розвиток професійно-технічної освіти» (2002 р.); Почесне звання «Заслужений працівник освіти України» (2004 р.).

Особливе місце у життєдіяльності Петровичів посідає діяльність у Коростенському відділенні МГО «Земляцтво житомирян» у м. Києві. Неможливо перелічити всього зробленого для малої Батьківщини. Одним із ключових завдань є дієва співпраця з видатним земляком, заслуженим винахідником України, геніальним вченим Анатолієм Потопальським, активна підтримка і збереження його дітища – Ходаківського дендропарку «Перемога». Бажаємо патріотичному подружжю Петровичів невичерпних джерел сили і натхнення, щоб мали змогу ще багато літ прославляти батьківську землю багатогранними визначними здобутками!