Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Адріана Галецька: відмінності між версіями
Maxim (обговорення | внесок) (Створена сторінка: <center> == Адріана Галецька == </center> Файл:Adriana_Galetska.jpg|200px|thumb|left|<center>Адріана Галецька<br><br> Худ...) |
Maxim (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 15: | Рядок 15: | ||
<center><gallery mode="traditional"> | <center><gallery mode="traditional"> | ||
File:| | File:Adriana Galetska - «Marrakech».jpg|«Маракеш» | ||
File:| | File:Adriana Galetska - «Nich».jpg|«Ніч» | ||
File:Adriana Galetska - «Santorini».jpg|«Санторіні» | |||
</gallery></center> | </gallery></center> |
Поточна версія на 16:37, 22 липня 2020
Адріана Галецька
«Я одна із тих щасливих людей, котрим вдалося улюблене заняття перетворити у професію. Цьому передувала подорож… до себе. Завдяки їй життя стало багатогранним, кругозір широким, а впевненість у тому, що ЖИТТЯ – ПРЕКРАСНЕ – непохитною.
Освіта, яку я здобула («Міжнародна інформація» (2000 р.) і «Менеджмент організацій» (2005 р.), не має відношення до живопису. Однак, саме колишня професія сформувала мене як особистість. У 2000-2008 рр. працювала в сфері оборонного співробітництва, точніше – проходила службу як офіцер-координатор міжнародних програм (Департамент міжнародного співробітництва МО України, Українсько-Американський Офіс оборонного співробітництва, навчання у Канаді). Цікава, перспективна робота, закордонні відрядження, спілкування з цікавими людьми, але в душі завжди жевріла якась незрозуміла іскра, щось не давало спокою. Чи все зробила? (В особистому житті все чудово: одружена, виховуємо сина). Чи може про щось забула, на щось не вистачало часу в круговерті життя? Психоаналітики назвали б це кризою 30-літнього віку. А я вважаю це свідомим життям (не по ріллі). Кажуть, дорога до себе – дорога довжиною в життя… Під час декретної відпустки в мене з’явилась можливість згадати про улюблене заняття, за яким у дитинстві години сповільнювали свою ходу, а розписаний під’їзд мерехтів квітковими барвами. Отже, перегорнувши сторінку успішної професійної діяльності, невпевнено, вагаючись із сумнівами щодо правильності рішення, починаю писати нову… Вдячна Богу, що потрапила в арт-студію LEONARDO, керівник якої помітив і розкрив талант, в який сама мало вірила, а просто йшла за незрозумілим, дивним, диким покликом… Як до самої себе йшла… Саме у творчості я відчула нескінченні можливості для вдосконалення та росту. Дуже радію з того, що в моїх роботах люди бачать життєстверджуючу енергію та черпають позитив».
© Адріана Галецька