Золотий фонд нації. Все буде Україна 2 том/Скіпальський Олександр Олександрович

Скіпальський Олександр Олександрович

Скіпальський Олександр Олександрович

Український військовик, генерал.
Голова Спілки офіцерів України. Почесний голова ВГО «Об’єднання ветеранів розвідки України». Засновник і перший керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Екс-начальник Управління військової контррозвідки СБУ.

Олександр Скіпальський – людина-легенда з величезним життєвим і професійним досвідом та державницьким кругозором. Він обіймав керівні посади у різних структурах у системі захисту національних інтересів України та був народним депутатом України. Сьогодні він є почесним головою Об’єднання ветеранів розвідки України та головою Спілки офіцерів України.

Микола Жулинський дав йому найвищу характеристику: «Я завжди захоплювався його незмирливою, принциповою і чесною позицією, його невтомною енергією, спрямованою на збереження обороноздатності нашої держави, викорінення корупції, хабарництва та яничарства в армії і суспільстві».


«Єдність – обов’язкова умова перемоги. Але, яка може бути єдність між тими, хто володіє зарплатнею у 300 тисяч гривень на місяць, навіть мільйонів, і які зростають попри фінансово-економічний обвал країни, і тими, у кого пенсія нижче прожиткового мінімуму? Я вже казав, що існують бронетранспортери, які убез-печують життя бійців при підриві фугасів; є інші дуже прості, але надзвичайно ефективні засоби і технології захисту, від виробництва яких відмовився і Турчинов, і Порошенко. Коли визначите, кому з делегованих вами знизу побратимів можна розкрити ці технології – розповімо з вуст у вуха. А наразі приверну увагу до іншого способу захисту. Ви ж розумієте, що для ворога БТР, БМП, інші бронеавтомобілі автоматично є мішенню. Їхні зовнішні ознаки навіть у пам’ять кілл-дронів закладені. При цьому жодна броня цих машин не витримує влучення, скажімо, снаряду Шипунова і не захищає від фугасу. Потрібна інша технологія.

А поки вам її не передали, то організуйте пересування по рокадних дорогах, максимально де можна, на цивільних автомобілях. Для цього вимагайте від Президента і Верховної Ради ухвалити рішення, щоб кожний, хто має парк машин, залишив собі не більше двох, а інші має передати на передову. Мало того, всі, хто затриманий вдруге за кермом у нетверезому стані (алкогольному чи наркотичному), також будуть зобов’язані передати автомобіль бійцям. Це ж стосується порушень, пов’язаних із травмуванням людей в містах і селах тощо. І вам захищеність через маскування буде краща, і нащадки фірташів-шуфричів менше мирних українців калічитимуть. Цю ідею буде непросто реалізувати, але треба. Одначе цим прикладом я хотів привернути вашу увагу до фронтової аксіоми: не можна захистити країну, не навчившись самим захищати самих себе. Акцентую: самим захищати самих себе.

Заклики «умріть геройськи» та іншу маячною хай колективний Яценюк-Турчинов до своїх дітей застосовує. Умертвляти треба ворога, а самим навчитись виживати за будь-яких обставин. Для цього є технології. А Яценюк, коли згадав про «кулю в лоб», точно знав, що вона до нього не долетить. Коли-небудь і ви довідаєтесь, чому саме не долетить. Тож не ведіться на цей блеф.

Кілька думок щодо геройства. Геройствувати на передовій чи в тилу ворога ви змушені тому, що ті, хто нагорі, не захотіли чи не зуміли виконати свою частину покладених на них обов’язків і роботи. У цей час вони або крали, або пиячили, або по закордонах розтринькували нахапане, або ж виявились просто тупими виконавцями.

Я передбачаю замовні, або, через недолугість, коментарі типу «цей гебешний генерал пише щоб до годівнички наблизитись, де він раніше був»… Тож, аби ви не відволікались на такі нісенітниці, заздалегідь поясню: я ніколи не шукав і не буду шукати владних посад, а партійний білет члена КПРС поклав на стіл у жовтні 1990 році і відтоді почав боротьбу за утвердження самостійної, суверенної української держави. Наразі одного хочу: щоб нову генерацію захисників нашої Вітчизни не обманули ті, хто зумів перемогти нас. Бо зараз на коні їхні вихованці.

З переможних стратегій, про які можна говорити відкрито, і про які наші отаманчики знають, але не реалізовують, бо їм це як смерть, деякі назву. Але спершу наведу приклад, що ми спрямовуватимемо вертикаль цих стратегій донизу, на передову. Серед нас, уже немолодих, ще є практики, які можуть багато чого передати захисникам Вітчизни.

Перемога здобувається в єдності армії, влади і народу. І українська нація знизу поступово добивається єдності з військом.Через недовіру до української нації серед складових сектору національної безпеки і оборони відсутня справжня народна варта, народне ополчення, які зупинили навалу. Перемога здобувається, коли весь потенціал країни залучений в інтересах оборони. Наразі весь потенціал націлений на перерозподіл активів в інтересах збагачення вузького кола гієн, які зуміли вмонтувати себе у нові реалії. Хочете вижити і перемогти, знайдіть можливість, як від нас, досвідчених, і від своїх побратимів, що вже набралися бойового досвіду, перейняти технології перемоги і виживання для кожного конкретного випадку, безпосередньо довідатись, а не через фейкові штаби і центри».

О. Скіпальський