Золотий фонд нації. Все буде Україна 2 том/Мироненко Петро Володимирович

Мироненко Петро Володимирович

Мироненко Петро Володимирович

Відомий український громадський і політичний діяч, науковець та політолог. Доктор політичних наук. Президент Академії політико-правових наук України. Шеф-редактор наукового журналу «Суспільно-політичні процеси». Науковець року - 2021. Нагороджений орденами: Асоціації вищих навчальних закладів «За розбудову освіти», УПЦ КП – святого рівноапостольного князя Володимира Великого I, II і III ст., Кирила і Мефодія, Миколи Чудотворця, Архистратига Михаїла; трьома медалями Головного управління розвідки Міністерства оборони України, медаллю Національних рейтингів України «Золотий фонд нації».

Із досьє:
У 1975 році закінчив Ленінградське вище воєнно-політичне училище військ протиповітряної оборони. У 1983-1986 рр. навчався у Хабаровському філіалі ВЮЗІ (Всесоюзний заочний юридичний інститут) за спеціальністю «Правознавство». У 1997 році з відзнакою закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Політологія». Захистив кандидатську дисертацію на тему: «Політична стратегія і тактика в умовах нестабільності суспільно-державного розвитку»; докторську на тему: «Еволюція форми державного правління в умовах перехідного суспільно-політичного розвитку».

Петро Володимирович Мироненко у цей складний воєнний час прагне поділитися своїм умінням воєнно-політичного аналізу та багатим досвідом державного управління й розширює мережу Академії політико-правових наук України. Адже АППН України – це потужна організація, що об’єднує науковців і діячів освіти, експертів, які мають значний досвід практичної політико-правової діяльності, державного й економічного управління.

В книзі «Спогади про майбутнє», яка вийшла друком у вересні 2022 року, автор пропонує приєднатися до демократичного цивілізованого світу через впровадження в Україні моделі державно-суспільного устрою «Правова демократія».

Підготовлено до друку двотомник «Біль нескореного серця. Роздуми про війну і суспільство», де автор намагається донести своє ставлення до війни, до громадянського суспільства, яке ще не набуло ознак зрілості, бо зріле суспільство не йде за політичними авантюристами.


«Війна пройшлася смертельним болем через кожну Українську родину, у тому числі і через мою, за що росіянам, як вони тепер називаються, вічне прокляття до сьомого покоління їхніх нащадків, бо прощення за цю війну не буде віками.

За 32 роки незалежності громадянське суспільство пройшло шлях від радянщини до пострадянщини, а за рік війни – від пострадянщини до початку будівництва демократичної, правової, соціальної республіки, про що яскраво задекларовано в Конституції України від 1996 року, яка, нарешті, може стати Основним Законом України за наявності політичної волі Українського Героїчного Народу, який собою захистив західні демократії від терористичної росії.

Але на шляху політичної волі Українського Героїчного Народу постане опозиція до держави і системна політична корупція, що є найбільшим злом України протягом тривалого часу, про що я писав і говорив з 2008 року і на що не звертали увагу ті, хто мав би забезпечити захист територіальної цілісності держави від агресив-ного сусіда – збоченої росії. Час збудувати нову модель державно-суспільного устрою держави – Правову демократію з елементами диктатури права, без чого Україна не має майбутнього, бо саме поняття «демократія» ми спромоглися згвалтувати до стану анархії, на превеликий жаль. Збочена росія напала на слабку державу і розділене суспільство, що є нашою провиною, бо 31 рік ми не займалися державотворенням, а лише дозволяли нашим керманичам реформувати та перебудовували мертву радянську систему управління, що нічого спільного з державним будівництвом немає. Ми не спромоглися вийти на рівень формування проукраїнської політичної еліти та підготовки кадрів стратегічного рівня. Все це є нашими стратегічними прорахунками та помилками і сьогодні треба чесно визнати те, що державу ми за 32 роки не збудували...

Впевнений, що після війни ми остаточно прозріємо і вже не дозволимо маніпулятивними шляхами просувати в Україні проросійську ідеологію, яка врешті і зруйнувала нас з мовчазної згоди населення. Народ, який здатний визнати свої помилки, має майбутнє. Будуймо Україну в собі і навколо себе!».

(Петро Мироненко)