Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Аніщенко Олександр Григорович: відмінності між версіями

Поїхати на схід воювати 33-річна Надія Савченко вирішила сама. Марія Савченко розповідає, що в той день, коли Надя прийняла своє доленосне рішення, відмовити її не міг ніхто: «Я їй говорила: Надя, не їдь, не їдь на війну, це ж чоловіча справа. А вона: «Мама, я патріот, ти нас так виховала. І я піду захищати свою країну!» Вона помахала рукою, посміхнулась і… закрила двері».<br>

На той час Надія Савченко вже більше десяти років служила в українській армії. Вона взяла відпустку та за власний кошт купила квиток до Луганська. Там Надія познайомилась з бійцями батальйону «Айдар» та стала одним з найкращих солдатів. Досвідченій Савченко доручи­ли займатися військовою підготовкою молодих хлопців.<br>

Вже через кілька тижнів Надія стала своєю в чоловічому колективі. Один з бійців, Олександр Алієв, розповідає: «Надя мені нагадувала Жанну Д'Арк. Те, що вона жінка, мене зовсім не бенте­жило. Я був готовий іти під її командуванням куди завгодно, тому що бачив – вона знає, що робить».<br>

17 червня 2014 р. біля луганського містечка Щастя айдаровці потрапили під обстріл терористів. Савченко в перших рядах рятує поранених, але вже через кілька годин її взяли у полон про­російські сепаратисти з батальйону «Заря».