Золотий фонд нації. Все буде Україна 2 том/Шекета Мирослав Михайлович
Шекета Мирослав Михайлович
Мирослав Шекета народився в м. Галичі Івано-Франківської області в сім’ї медиків. Батько – заслужений лікар УРСР Михайло Андрійович Шекета протягом багатьох років працював лікарем та головним лікарем Галицької районної лікарні. Мати – операційною сестрою та акушеркою. Професійну освіту Мирослав Михайлович здобув у Чернівецькому державному медичному інституті. Трудову діяльність розпочав практичним хірургом смт Більшівці. У 1961 році обласний відділ охорони здоров’я призначив М.М. Шекету на посаду районного хірурга та завідувача хірургічним відділенням ЦРЛ м. Галича, де він працював до 1968 року. У 1968 році Мирослав Михайлович на конкурсній основі вступає до клінічної ординатури із серцево-судинної хірургії в м. Києві. Через короткий час його зарахували до складу колективу академіка М.М. Амосова з пересадки серця та освоєння оперативних втручань на відкритому серці з апаратом штучного кровообігу.
Під час проведення пересадок серця Мирослав Михайлович розробив та застосував в експерименті оригінальну методику з’єднання великих кровоносних судин за допомогою танталових трубок. Одночасно розробив і проводив лікування хворих дітей (від 6 місяців до 2-3 років) із вродженою вадою серця (тетрадою Фалля).
Коли М.М. Шекета закінчив ординатуру, академік М.М. Амосов запропонував йому залишитися в інституті кардіохірургом. Через п’ять років Мирослав Михайлович стає завідувачем відділення хірургії, а потім – головним лікарем інституту серцево-судинної хірургії. М.М. Шекета доклав чимало зусиль для становлення інституту, забезпечення його медичним обладнанням. На той час щорічно проводилося понад 5 тисяч операцій на серці, з них близько 3 тисяч – на відкритому серці з апаратом штучного кровообігу. У 1986 році за наказом Міністра охорони здоров’я був на ЧАЕС із перевіркою всіх медичних закладів ураженої зони. З 1988 р. по 1990 р. М.М. Шекета працював лікарем-хірургом в Африці (Ангола), де була громадянська війна. Через брак хірургів у госпіталі доводилося працювати майже цілодобово. За цей період виконано 1227 операцій військовим та дітям з приводу вогнестрільних поранень. З 1990 р. по 1992 р. перебував у США, де знайомився з хірургічними методами лікування в клініках Чикаго та Мілуоки, брав участь у Конгресі хірургів Північної Америки, виступав на науковій конференції в Чикагському університеті з питань аварії на ЧАЕС. Мирослав Михайлович є співавтором 18 наукових праць з хірургії серця, автором «Португальсько-українського словника». Володіє англійською, німецькою, португальською та польською мовами. Особисте захоплення – медицина, біологія, географія, класична опера.
Дружина Єременко-Шекета Діана Іванівна – лікар-офтальмолог. Дочка Оксана – біолог, працювала науковим співробітником відділу біокібернетики в НДІ серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова. Дочка Галина – лікар, працю-вала в НДІ ім. М.Д. Стражеска (лікарем функціональної діагностики, кардіологом та анестезіологом). Внуки: Анастасія – архітектор, Михайло – бізнесмен, Анна – маркетолог.
- Найдорожчий скарб Мирослава Шекети – його діти й онуки
