Золотий фонд нації. Все буде Україна 2 том/Мовчан Павло Михайлович

Матеріал з Who is Wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мовчан Павло Михайлович

Мовчан Павло Михайлович

Відомий український громадський діяч, журналіст і політик. Поет, перекладач, сценарист. Заслужений діяч мистецтв України (1993). Голова ВУТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка. Член Центрального проводу УНП (з 2003 р.). Шеф-редактор газети «Слово Просвіти». Член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка (з 2005 р.). Член Національної спілки письменників України (з 1972 р.). Лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1992 р.). Народний депутат п’яти скликань Верховної Ради України. Нагороди: орден Свободи ( 2018 р.) – за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, багаторічну просвітницьку діяльність та з нагоди 150-річчя заснування товариства «Просвіта»; орден князя Ярослава Мудрого III ст. (2009 р.) – за визначний особистий внесок у розвиток демократичних засад Української держави, багаторічну плідну діяльність на ниві відродження національної культури, утвердження духовності українського суспільства; орден князя Ярослава Мудрого IV (2005 р.) та V (1998 р.) ступенів — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науковий та культурний розвиток України, вагомі трудові здобутки та активну громадську діяльність; Почесні Грамоти Кабінету Міністрів України (1999, вересень 2004 р.); ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016 р.).

Ім’я Павла Михайловича Мовчана добре відоме серед тих, кому не байдужі доля української мови, культури, духовності. Павло Мовчан – один з найяскравіших майстрів філософської лірики XX сторіччя, чия творчість вплинула на світогляд поетичних поколінь 70-х і 80-х років. Його поетичне письмо – густометафоричне, унікальної образності і світовідчуття, неповторної стилістичної пластики й сьо- годні вражає до глибини серця. Так сьогодні не пишуть, – в українській поезії не з’явилося імен, які могли б стати врівень з цим поетом, працюючи в освоєних Павлом Мовчаном огромах тем, де особистісне поєднується з макрокосмічним, де українське поле поєднується із світовим поетичним материком. На жаль, сьогодні часто так і не читають, бо засвоєння поезії Павла Мовчана потребує най- благороднішої праці – праці душі. Поет продовжує жити й працювати серед нас.

Павло Мовчан – автор збірок: «Нате!» (1963 р.), «Летюче дерево» (1972 р.), «Зело» (1973 р.), «Нитка-оксамитка» (для дітей, 1975 р.), «Пам’ять» (1977 р.), «Досвід» (1980 р.), «Круговорот», «В день молодого сонця» (1981 р.), «Голос» (1982 р.), «Жолудь» (1983 р., 1990 р. – російською), «Календар», «Польовичок» (для дітей, 1985 р.), «Світло» (1986 р.), «Поріг» (1988 р.), «Сіль» (1989 р.), «Осереддя» (1989 р.), «Відбитки» (1992 р.), «Хрест» (1993 р.); збірка есеїв і літературно-критичних статей: «Ключ розуміння» (1990 р.), «Мова – явище космічне» (1994 р.); перекладів Г. Матевосяна, В. Распутіна, Ю. Марцинкявічюса, М. Каріма тощо. Автор ідеї мультсеріалу «Лис Микита», а також мультфільму «Котигорошко».

Літературознавці стверджують, що Павло Мовчан залишився вірним собі в новітні, постмодерні часи. Він не розхитував класичну форму, а доповнював її своїми надбаннями. В порівнянні з прихильниками андеґраунду це архаїчний поет, бо не цурається розділових знаків. Та водночас в образах, у тропах це модерніст, багатогранний художник, який досі не має ні послідовників, ні епігонів, що свідчить про цілісну, складну поетичну систему великого майстра слова.

Без сумніву, до цього поета треба повертатися і повертатися, щоб осягнути достоту його живу неповторну планету радості та суму, на якій не старіють вірші.