Золотий фонд нації. Все буде Україна 2 том/Королик Леся Євстафіївна
Королик Леся Євстафіївна
Представниця закордонного українства, відома громадська і культурна діячка, волонтерка, голова культурно-просвітницької асоціації «Mist-Il ponte» (Італія). Співачка з міста Губбіо (Італія), диригентка, викладачка, заслужена діячка естрадного мистецтва України, неодноразова володарка Гран-Прі і лауреатка міжнародних та всеукраїнських фестивалів-конкурсів, голова журі V Ювілейного фестивалю української культури «UKRO 2019» (м. Венеція, Італія), голова та член журі багатьох всеукраїнських і міжнародних фестивалів-конкурсів. Нагороджена орденом «Культурна Дипломатія», медаллю «За служіння мистецтву», Знаком народної пошани – ювілейною медаллю «30 років Незалежності України», медаллю Національних рейтингів України «Золотий фонд нації».
«Попри всі труднощі життя і праці емігрантів за кордоном я, як творча особистість, за всі 20 років перебування у чужій державі не розчинилася в іншій культурі та побуті. Навпаки, кожен день ревно плекаю своє, українське. Так намагаюся заявити на весь світ про свою націю, мову, про свій народ».
Леся Королик
В Італії її називають душевним українським соловейком, бо відколи проживає у Європі, не перестає пропагувати там українську культуру – звичаї, традиції, обряди, пісню. І не просто пропагувати – у кожній її пісні – надзвичайна енергетика і любов до України. Коли слухаєш її спів, здається, що так співати можуть тільки янголи. І справді, її пісні вже багато років линуть під куполами італійського храму. Аж до неба, до янголів, до Бога… Вона співає у церковному хорі міста Губбіо і зараз. Тільки голос став проникливішим, вразливішим і трепетнішим, бо в ньому – біль і тривога за Україну.
Світла, вродлива, харизматична і багатогранна водночас. Співає, створює музичні колективи, допомагає українським воїнам і біженцям, бере участь у безлічі творчих проєктів, відкриває дитячі таланти, займається науковою, дослідницькою, громадською діяльністю…
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення рашистів у нашу країну, у їхнє італійське містечко приїхало 288 українців. І вони з першого дня стали для пані Лесі другою родиною. Вона розуміла, який стрес пережили ці люди, який у них сум за Батьківщиною. Тому одразу (і вона була першою) розробила широку та цікаву культурну програму, у якій були і екскурсії містом, і спільні вечері, і футбольний матч, і творчі конкурси. Особливо всім запам’яталося Свято свічок, колоритне дійство, аналогів якому немає у світі. У цей день вшановують трьох Святих – Убальдо, Антоніо і Гергія. І українці були не глядачами, а учасниками свята. Усім дуже сподобалося. Пані Леся була і ерекладачем, і допомагала шукати кожному житло. Особливо до неї тягнулися діти. Досі з теплом згадує родини з Гостомеля, що на Київщині, з Житомирщини, Києва...
«В кожному з нас воєдино зливаються почуття болю, безмежної радості та гордості за власний народ. Пам’ять про подвиг наших Героїв-захисників непідвладна часу... Нині українцям знову доводиться захищати свою Батьківщину, сьогодні Героями стають вже онуки та правнуки тих, хто в далекому 1945-у сподівався, що війна більше ніколи не прийде на нашу землю...».
(Леся Королик)
Ростислав – її надія, сподівання і материнські думи
З народною артисткою України, легендою театру Галиною Яблонською
З Главою Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішим Святославом Шевчуком та церковним хором міста Перуджі (Італія), диригент – Леся Королик
