Золотий фонд нації. Все буде Україна 2 том/Козинкевич Оксана Володимирівна
Козинкевич Оксана Володимирівна
Відома громадська та культурна діячка, волонтер, завідувачка відділу європейського мистецтва XIV-XVIII ст., мистецтвознавець, науковець-дослідник українського та європейського мистецтва, ведуча, модератор, експерт, куратор культурно-мистецьких заходів, виставок як в Україні, так і за її межами. Автор численних статей і публікацій: монографічних досліджень, альбомів, каталогів, що відбивають широкий діапазон наукових інтересів вченої, заглибленість у різноманітні історичні періоди як національного, так і світового мистецтва. Національними рейтингами України удостоєна медалі «За служіння мистецтву».
Оксана Козинкевич свої зацікавлення спрямовує на збереження та виставкову популяризацію збірки музею у світі (Катар, Іспанія, Австрія, Польща). Як фахівець бере участь у складі редакційної колегії культурологічного часопису «АРТклас». З 2007 року – Голова Наглядової ради благодійного фонду «Підгорецький замок». З 2014 року – Член Національної спілки художників України.
Її творчо-дослідницька, громадська, волонтерська діяльність відзначена державними, церковними та лицарськими нагородами України, Німеччини, Польщі: ордени Княгині Ольги (2014 р.), Христа Спасителя (2015 р.), Святого Володимира 3-х ступенів (2020-2021 рр.), медаль «За сприяння Збройним Силам України» (2020 р.), ордени Тевтонів та Білого орла (2019 р.) та ін.
В 2009 році їй присвоєне почесне звання «Заслужений працівник культури України». Волонтерська діяльність спрямована на забезпечення військовослужбовців ЗСУ необхідним – від автомобілів, медицини, одягу, їжі до організації виїзних концертів у госпіталях та виставок патріотичного характеру.
«У цій війні вже не може виникати питання, чи є місце Культурі, яким є це місце і, зрештою, де воно? Адже ж – вона, ця війна, і є боротьбою за нашу Культуру. Війна за українську самобутність, за те, що ми сповідуємо, який остаточний рішенець приймаємо, як згромаджуємось, протестуємо, які пісні слухаємо і співаємо, які сюжети транслюємо з театральних сцен. І все то те, і ще безліч людського чину, і є Культурою. З тих часів, коли античні греки завдали собі труду і цивілізаційного подвигу виокремити гармонію з хаосу, і до сьогодні – людство, принаймні осмислена його частина, яка почуває відповідальність за те, що ж залишиться по його «каденції» на Землі, трудиться на безмежному полі збереження, порятунку і примноження. По всіх світах армії музейників, щеплені еллінством, як ті бджілки зносять і зносять пергу, а коли треба, життям своїм резонують, захищаючи справу свого буття, без якої воно позбавлене сенсу. Запитайте і Ви себе, а чи резонує Ваша ідея зі сьогоденням і здатна захистити? «Кожен думай: тут, в тім місці, де стою я ув огні, важиться тепер вся доля Величезної війни…», – сказав нам Іван Франко. Тому саме наша бджолина здатність до самоорґанізації і дозволила витривати, а відтак і переломити хід цієї війни. І музейники, без перебільшення, є тими, хто теж захищає Вас. Сьогоднішня війна – це не тільки про втрати на фронті воєнному, руйнацію мостів, будинків і підприємств. Але й скарбниць нашої пам`яти, які лукавий ворог хоче, як не пограбувати, то знищити, щоби стерти і нас, і пам`ять про нас. Хто вміє зброю тримати – іди і воюй, співати – підтримуй і надихай, лікувати – повертай до життя воїнів. Кожен! Роби на своєму місці те, що вмієш найкраще! Митці, діячі культури, Ваші твори і проєкти нині повинні бути, як ніколи актуальними, щоб відповісти самим собі на питання, – те, що я роблю саме тепер, – потрібне? Воно наближає Перемогу?!».
Оксана Козинкевич
Під час вручення відзнаки
Національне свято – День вишиванки
