Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Подружжя Петровичів
Подружжя Петровичів – два крила птаха мрії
Подружжя Петровичів – першоджерелом з Древлянського краю. Саме на Коростенщині, у с. Михайлівка Коростенського району Житомирської області зарито їх пуповину. Там вони ходили до школи, набуваючи знань та життєвої мудрості. Часто милувалися безкраїми полями льону, який своєю блакиттю зачаровує, наповнюючи по вінця душу любов’ю до Батьківщини. Саме тут пізнали трепет закоханого серця і відчули, що навіки поєднав їхні долі рідний поліський край. Тож одружились у вересні 1983 р. на радість усьому родоводові! Василь Сергійович і Світлана Миколаївна Петровичі вибрали шлях професійно-технічної освіти з глибокою усвідомленістю необхідності підтримки цього освітянського напрямку, без якого неможлива повноцінна розбудова держави.
Світлана Миколаївна Петрович народилася 4 грудня 1959 р. У 1980 р. закінчила Київський технікум легкої промисловості, а в 1989 р. – Київський інститут легкої промисловості. З 1986 р. працює у системі професійно-технічної освіти, майстром виробничого навчання, старшим майстром, заступником директора з виховної роботи, а з 2000 р. – заступником з навчально-виробничої роботи у Київському вищому професійному училищі технологій та дизайну одягу. Має 41 рік трудового стажу. Набула великого педагогічного досвіду. Її шанують учні і колеги по роботі. Вона завжди дасть своєчасну та мудру пораду, підтримає у скруті. До неї тягнуться люди, як квіти до сонця. Осяйна усмішка Світлани Миколаївни зачаровує своєю щирістю та добротою. Толерантна і дипломатична у спілкуванні з людьми, спрямовує тих, хто поруч, до чітко означеної мети. Її кредо яскраво характеризують камертон життєдіяльності жінки-мироносиці.
Педагогічне кредо: «Дати учням можливість отримати насолоду від професійного становлення».
Творче кредо: «Візьми промінь світла і спрямуй його туди, де панує темрява…»
За багаторічну самовіддану працю має нагрудні знаки: «Відмінник освіти України» (2005 р.) ; «А.С. Макаренко» (2007 р.).
Василь Сергійович Петрович народився 2 травня 1958 р. Після служби в лавах Радянської армії та навчання у Київському індустріальному педагогічному технікумі, у 1987 р. закінчив навчання в державному педагогічному інституті ім. О.М. Горького, а в 2005 р. – Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти АПН України.
З 24 лютого 1997 р. – директор Міжрегіонального вищого професійного училища зв’язку м. Києва. Педагогічний стаж – 39 років, сповнених титанічної, подвижницької праці на педагогічній ниві держави. Очолюваний ним навчальний заклад вийшов на освітянський олімп по всіх показниках, до того ж, маючи великі культурно-просвітницькі досягнення, став перлиною духовності столиці. Вражає великий професійний та особистісний потенціал В.С. Петровича, одного з лідерів педагогічної освіти України. Звершення, очолюваного патріотом-подвижником, колективу вражають! Є зразком для наслідування…
Життєве кредо: «Робити сьогодні те, про що інші завтра тільки будуть думати…»
У В.С. Петровича широкий спектр діяльності. Він – голова Громадської ради при Державній інспекції навчальних закладів України; Віце-президент Всеукраїнської асоціації працівників професійно-технічної освіти України.
Має нагороди: Почесна грамота Міністерства освіти України (1991 р.), Почесна грамота Державного комітету зв’язку України (1998 р.); Грамота Головного управління освіти м. Києва (1999 р.); Відмінник освіти України (1999 р.); Грамота Верховної Ради України (2002 р.); знак «За вагомий внесок у розвиток професійно-технічної освіти» (2002 р.); Почесне звання «Заслужений працівник освіти України» (2004 р.).
Особливе місце у життєдіяльності Петровичів посідає діяльність у Коростенському відділенні МГО «Земляцтво житомирян» у м. Києві. Неможливо перелічити всього зробленого для малої Батьківщини. Одним із ключових завдань є дієва співпраця з видатним земляком, заслуженим винахідником України, геніальним вченим Анатолієм Потопальським, активна підтримка і збереження його дітища – Ходаківського дендропарку «Перемога». Бажаємо патріотичному подружжю Петровичів невичерпних джерел сили і натхнення, щоб мали змогу ще багато літ прославляти батьківську землю багатогранними визначними здобутками!