Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Степан Куций
Степан Куций
Коли говорити про скульптора Степана Куцого, то перед нами одразу постає галерея ним створених портретних образів, монументальних композицій, станкових творів, пластики малих форм.
Скульптури слугують окрасою окремих майданів, парків, вулиць, вони перейняті ідеалами великого історичного минулого українського народу, з його війнами, звитягами, піснями, релігією. Його образи часто занурені у власні думки автора, що окреслюють наступні кроки діяння. До найяскравіших творів належать: «Бабусина надія», «Козак-бандурист», «Чабан з вівцями», «Жінка з снопом», «Родина» (всі – 1994 р.), «Діалог» (1997 р.), «Людина і вулик» (1999 р.), «Ліричний мотив» (2004 р.), «Два погляди в небо» (2006 р.), «Двоє» (Смуток)(2008 р.), «Сковорода» (2009 р.) та інші.
Проте хотілось би відзначити твори неабиякої оригінальності та унікальності задуму. Отже, композиція «Мелодія про вічне» (1990 р.). Тиха балада двох ангелів, один з яких навколішках, схилившись виграє музику, інший у затаєному стишенні піднімається ввись. Міцно стиснуті крила ангелів засвідчують їхню святість.
Завдяки вмілому компонуванню автора дві постаті споріднює та нетлінна мелодія вічного небесного життя, яка втілилась у бронзі.