Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Надія Мартиненко

Матеріал з Who is Wiki
Версія від 15:57, 16 липня 2020, створена Maxim (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Надія Мартиненко

Надія Мартиненко

Художник-живописець.
Член Національної спілки художників України.
Учасник всеукраїнських, регіональних, міжнародних художніх виставок.
Нагороджена Почесною Грамотою Чернігівської ОДА, медаллю Міністерства культури України «За багаторічну плідну працю в галузі культури»

Теми творів художниці Надії Мартиненко нерозривно пов’язані з Україною – землею, яка наділила просту сільську дівчину талантом, наповнила її диханням Космосу, відкрила перед нею веселкову палітру своєї неповторної краси. В її творах звучить музика особливої піднесеної інтонації. Тема виникає на полотнах завдяки несподіваним посилам яскравих емоційних вражень, що затримують художній погляд майстра, пропонуючи особливу внутрішню роботу зі створення живописного зображення, звільненого від буденності та нудьги.

Емоційно насичені, ці твори несуть у собі імпресіоністичне звучання, де колір рухається, вибухає, організовуючи на полотні багаті колористичні співзвуччя, що яскраво передають енергію, силу та красу живої природи. Здається, сама душа художниці співає і проростає в цій одухотвореній стихії живопису. Надія уважна до сакрально-урочистої архітектури соборів. Ці сюжети приводять її до цікавих творчих одкровень, де у світлій золотисто-перламутровій гамі створюється живописна скульптура образу. Її храми світяться зсередини, над ними – урочисте сяйво дзвонів, вони мудрі та супокійні, у них криються торжество й сила великого віросповідання. У цих сюжетах, далеких від мирської суєти, – дух вічності («Ільїнський монастир», «Поряд з минулим», «Великдень»).

Жіночі образи Надія Мартиненко виписує в стилі живописного модерну, де вишукана колірна гама у поєднанні з плавними згинами контурних ліній виразно передають чуттєву ніжність натури, її крихку незахищеність, її поетичність і зажуру. Тонка іронія ненав’язливо переплітається з присутністю жіночної сутності авторки.

У цьому житті все прекрасно. Люди, події, природа, небо – все перебуває у загальному кругообігові Буття, все пов’язане між собою як єдиний організм творчо­ї волі Всевишнього. Так відчуває цей світ Надія  – так вона його й пише.

Ніна ПЕТРУСЬОВА