Відмінності між версіями «Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Микола Нечвоглод»

Матеріал з Who is Wiki
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: <center> == Микола Нечвоглод == </center> Файл:Mykola-Nechvohlod.jpg|200px|thumb|left|<center>Микола Нечвоглод<br><br> За...)
 
Рядок 3: Рядок 3:
 
</center>
 
</center>
 
[[Файл:Mykola-Nechvohlod.jpg|200px|thumb|left|<center>Микола Нечвоглод<br><br>
 
[[Файл:Mykola-Nechvohlod.jpg|200px|thumb|left|<center>Микола Нечвоглод<br><br>
Заслужений художник України</center>]]
+
Заслужений художник України.<br>
 +
Член Національної спілки художників України.<br>
 +
Лауреат премії ім. О. Данченка</center>]]
  
 
На­ро­див­ся ху­дож­ник у Ве­ли­ко­пи­сарівсь­ко­му краї.
 
На­ро­див­ся ху­дож­ник у Ве­ли­ко­пи­сарівсь­ко­му краї.

Версія за 06:05, 6 березня 2020

Микола Нечвоглод

Микола Нечвоглод

Заслужений художник України.
Член Національної спілки художників України.
Лауреат премії ім. О. Данченка

На­ро­див­ся ху­дож­ник у Ве­ли­ко­пи­сарівсь­ко­му краї.

Микола Неч­вог­лод дос­ко­на­ло во­лодіє декіль­ко­ма ви­да­ми жи­во­пи­су, прек­рас­но опа­ну­вав сангіну, в ма­люн­ках якої відчу­ваєть­ся істин­ний тем­пера­мент мист­ця. М’яка палітра, гли­бокі світлотінь­ові реф­лек­си, втілен­ня наст­рою, па­но­рамні ком­по­зиції – все це Неч­вог­лод, із влас­ти­вим йо­му клопітли­вим дослі­джен­­ням, по­шу­ка­ми про­зо­рості коль­орів.

Спос­теріга­ю­чи за твор­чістю М. Неч­вог­ло­да, постійно ро­биш приємні відкрит­тя... Екс­по­зиція в майс­терні містить найу­люб­леніші тво­ри ху­дож­ни­ка. Особ­ли­ву ува­гу при­вер­та­ють не­ве­личкі етю­ди, спов­нені теп­ла, лю­бові, життєдай­ної енер­ге­ти­ки. То мис­тець розк­ри­ваєть­ся у всій своїй без­по­се­ред­ності, то на гре­бені твор­чо­го підне­сен­ня, то у стані ро­ман­тич­но­го за­хоп­лен­ня. В пей­за­жах особ­ли­во­го зна­чен­ня на­бу­ва­ють світлотінь­ові конт­рас­ти, уза­галь­нен­ня об’ємів. У зоб­ра­женні гірсь­ких краєвидів ху­дож­ник розк­ри­ваєть­ся в усій своїй філо­софській заг­либ­ле­ності. Ди­наміка гірсь­ких хребтів підкрес­лює ве­лич пер­воз­дан­ної при­ро­ди («Го­ри Північно­го Кав­казу», «Си­невір узим­ку», «Ра­нок у Кар­па­тах» (1999 р.). Ху­дож­ник завж­ди вірний істо­ричній правді, го­то­вий до но­вих звер­шень, відкри­тий для спілку­ван­ня... В жи­во­писі він праг­не об’єдна­ти такі спо­конвічні по­нят­тя, як віра, надія та лю­бов. Цим на­си­чені йо­го найк­ращі тво­ри, з та­ким світог­ля­дом він і жи­ве, ство­рю­ючи свій світ доб­ра і надії.

Валентина Єфремова