Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Гаяне Атаян: відмінності між версіями
Maxim (обговорення | внесок) (Створена сторінка: <center> == Гаяне Атаян == </center> 200px|thumb|left|<center>Гаяне Атаян<br><br></center> «Тепер, к...) |
Maxim (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 2: | Рядок 2: | ||
== Гаяне Атаян == | == Гаяне Атаян == | ||
</center> | </center> | ||
[[Файл:Gayane Atayan.jpg|200px|thumb|left|<center>Гаяне Атаян | [[Файл:Gayane Atayan.jpg|200px|thumb|left|<center>Гаяне Атаян<br></center>]] | ||
«Тепер, коли наша увага цілком прикута до новин з фронту, живопис, як це не дивно, став для мене чимось дуже важливим. Згадую слова незабутньої своєї тітоньки Олени, сказані мені у гірку хвилину втрати матері: «Тримайся за пензлика!». Знов і знов, як можу, тримаюсь за пензлика. Рятуюсь живописом. Відчуваю, що то є мій особистий фронт, де я виборюю щасливу Україну». | «Тепер, коли наша увага цілком прикута до новин з фронту, живопис, як це не дивно, став для мене чимось дуже важливим. Згадую слова незабутньої своєї тітоньки Олени, сказані мені у гірку хвилину втрати матері: «Тримайся за пензлика!». Знов і знов, як можу, тримаюсь за пензлика. Рятуюсь живописом. Відчуваю, що то є мій особистий фронт, де я виборюю щасливу Україну». | ||
Рядок 14: | Рядок 14: | ||
<center><gallery mode="traditional"> | <center><gallery mode="traditional"> | ||
File:| | File:Gayane Atayan - «Vyzyrnulo sontse».jpg|«Визирнуло сонце»,<br>п.о., 50х50, 2014 р. | ||
File:| | File:Gayane Atayan - «Vechirni tini».jpg|«Вечірні тіні»,<br>п.о., 55х55, 2004 р. | ||
File:Gayane Atayan - «Ozertse».jpg|«Озерце»,<br>п.о., 68х68, 2011 р. | |||
File:Gayane Atayan - «Sontse skhodytʹ».jpg|«Сонце сходить»,<br>п.о.,70х70, 2010 р. | |||
File:Gayane Atayan - «Osinnʹoho ranku».jpg|«Осіннього ранку»,<br>п.о., 75х75, 2009 р. | |||
</gallery></center> | </gallery></center> |
Поточна версія на 22:53, 22 липня 2020
Гаяне Атаян
«Тепер, коли наша увага цілком прикута до новин з фронту, живопис, як це не дивно, став для мене чимось дуже важливим. Згадую слова незабутньої своєї тітоньки Олени, сказані мені у гірку хвилину втрати матері: «Тримайся за пензлика!». Знов і знов, як можу, тримаюсь за пензлика. Рятуюсь живописом. Відчуваю, що то є мій особистий фронт, де я виборюю щасливу Україну».
© Гаяне Атаян
У 1983 р. закінчила Київський державний художній інститут (нині – НАОМА), майстерню станкового живопису, керівник – Віктор Шаталін.
З 1986 р. є членом Національної спілки художників України.
Брала участь у численних виставках в Україні та за кордоном, зокрема: «Ноїв ковчег», живопис другої половини ХХ сторіччя (2000 р.); Всеукраїнські Триєнале живопису 1998, 2001, 2007, 2010, 2013 рр.; групові виставки творів українських художників у Китаї (2006 р. – м. Шанхай, 2008 р. – м. Усі, 2012 р. – м. Пекін, 2014 р. – м. Іу).
Мала персональні виставки у м. Києві.