Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Гайдук Віктор Іванович

Гайдук Віктор Іванович

Нагороджений орденами: «Свобода і честь», «Байди Вишневецького», «Ніла Хосевича», «Богдана Хмельницького», «За відро­дження козацтва», «Архістратига Михаїла», «Святого Георгія Побідо­носця», «Володимира Хрестителя», козацькими хрес­тами «Віра», «Честь», «Слава», «Лицар козацтва» та іншими орденами і медалями.

Гайдук
Віктор Іванович

Заслужений раціоналізатор України.
Член-кореспондент Медико-технічної академії.
Крайовий отаман Київської столичної організації Українського козацтва.
Генерал-отаман козацтва
Іван Гайдук. Автопортрет

Лауреат премії ім. М.  Пирогова з хірургії.

«Народився я в 1948 р. на Покрову в мальовничому місті Черкаси на березі Дніпра в сім’ї полковника Українського козацтва, художника Івана та педагога Тетяни Гайдук, в яких на той час уже була донька Неля.

Мій батько Іван Михайлович Гайдук – орденоносець, видатний українсь­кий живописець, майстер різноманітного художнього жанру, відомий портре­тист, заслужений іконописець Української православної церкви, скульптор і декоратор. За своє довге і плідне життя він написав понад 600 творчих картин і етюдів, художньо оформив сотні сільських і районних клубів та сцен будинків культури, розписав десятки храмів і соборів, біль­шість з яких і до нині прикрашають виготовлені ним іконостаси. На теренах України стоїть не один десяток пам’ятників та обелісків воїнам, загиблим на фронтах Великої Вітчизняної війни, учасником якої він був.

Іван Гайдук – один з тих майстрів пензля, чия творчість стала широко помітним явищем в українському образотворчому мистецтві. Він був майстром різноманітного художнього жанру: портрету, пейзажу, тема­тичної картини, натюрморту. Його особиста образна художня система близька до того уявлення краси світу, за яким творчість митця можна кваліфікувати як суттєву українську за змістом і формою національного світогляду. З найбільшою повнотою проявився його особливий талант у лаковому живописі. Проникливість, задушевність та поетичність образів, його власний неповторимий живописний почерк, легкість мазка, прозо­рість фарбового шару та стриманість колориту досягли великої живопис­ної виразності.

Безумовно, батько зробив великий особистий внесок у розвиток українсь­кого реалістичного портретного мистецтва. Його портрети визнач­них державних діячів і діячів козацької доби, жіночих образів та роботи на релігійні сюжети, яким притаманна життєва повнота, є самобутнім гімном красі й різноманітності світу, де людина має жити у гармонії з вищими все­ленськими силами. Його портрети дуже індивідуальні та натхненно поетичні. За своєю інколи зовнішньою стриманістю в них завжди відчувається багато­барвне внутрішнє життя і характер, а за професійною майстерністю, яскра­вим колоритом, чітким та виразним малюнком – уважне ставлення до зовнішньої передачі внутрішнього світу особистості.

Велику увагу привертає до себе автопортрет художника, виконаний зрі­лим та вже впевненим у собі людиною-майстром. Митець зобразив себе у робочому одязі з палітрою та пензлями в руках у своїй майстерні, де мис­тецтво художника сприймається як повсякденна праця, але, у той же час, у зовнішньому вигляді майстра – радість відчуття святковості і свята праці. Дійсно, за своє життя він мав неабияку здібність приваблювати до себе людей без винятку, бачити у кожному (від дитини до людини похилого віку) внутрішню красу. Портрети його – внутрішній пошук ідеалу – у цьому час­точка душі художника. Прикро, що художник передчасно пішов із життя у повному розквіті творчих сил і натхнення. Але його творчий доробок на­завжди залишиться в серцях вдячних нащадків.

Сестра Неля – журналіст, живе і працює в Москві. Разом із своїм війсь­ковим чоловіком, однокласником Євгеном, виховали двох дітей – Тетяну та Віктора, займаються вихованням онуків.

Іван Гайдук із сином Віктором та дочкою Нелею
Зліва направо: Віктор Гайдук, Ірина Гайдук-Мельгунова, Сергій Гайдук, Іван Гайдук
Зліва направо: Віктор Гайдук, Іван Гайдук, Сергій Гайдук
Одруження сина Сергія

Я ж з раннього дитинства мріяв бути військовим, збирав символіки. Активно займався спортом, кандидат у майстри спорту по боксу. Багато малював, ліпив, допомагав батькові. Захоплення ліпниною та пластич­ною анатомією надихнуло на бажання стати пластичним хірургом. Закінчив Вінницький медичний інститут Пирогова, військ­фак. Пройшов військово-медичну інтернатуру при Київському війсь­ковому госпіталі, стажувався в різних госпіталях, багато опе­рував. Капітан медслужби запасу. Працював комбустіологом у Республіканському опіковому центрі.

Закінчив аспірантуру з хірургії у Київському НДІ гематології та переливання крові, написав дисертацію «Магніто-лазеро­терапія опікових ран кисті». Маю вищу кваліфікаційну категорію з хірургії та організації управлінням охороною здоров’я. Працював заступ­ником начальника з лікарняної роботи, в одному з чотирьох у колишньому СРСР Київському міжрегіональному центрі медицини катастроф, який об’єднував Україну, Білорусію та Молдову.

Закінчив Інститут патентознавства, працював начальником від­ділу патентно-ліцензійної роботи Головного управління охорони здоров’я. Був головою Київського комітету з медицини та медичної техніки НІТ СРСР, у міськвиконкомі займався технічним пере­оснащенням охорони здоров’я. Створив при МОЗ комітет з медич­ної техніки, де очолив один з напрямків, згуртував науковців та проводив виставки досягнень у медицині.

Започаткував «Міжнародні конференції винахідників та раціо­налізаторів», дев’ять з яких провів особисто. Продовжував постійно оперувати. У 1987 р. разом з професором В. Земсковим створив першу в Україні клініку пластичної хірургії та косметики, де вико­ристовував останні новітні досягнення в медицині та запроваджу­вав свої в хірургії.

Розробляв нові прилади, робив винаходи та рацпропозиції, отримав звання «Винахідник СРСР», «Відмінник винахідництва та раціоналізації СРСР» та «Заслужений раціоналізатор УРСР». З 1992 р. працював начальником патентно-ліцензійної роботи НЦ медстатистики, займався бюджетно-страховою медициною, ліцензуванням, акредитацією та історією медицини, технічним переоснащенням системи охорони здоров’я.

Створив більше 100 винаходів та рацпропозицій для профілак­тики контрактур та покращення якості лікування хворих, які демонстру­вались на ВДНГ і отримав декілька десятків золотих і срібних медалей та дипломів. Нагороджений багатьма орденами та медалями держави, церкви та козацтва.

Написав понад 300 наукових праць. Разом з Іриною Гайдук-Мельгуновою, лікарем дерматовенерологом – співавтор 16 науково-­популярних книжок, у тому числі: «Справочник по врачебной косме­тике», «Врачебная косметика» в 2-х т., «Природа вашей красоты», «Пластична хірургія», «Натуральная косметика», «Все о косметике» в 3-х т., «Искусство любви» та інші. Нагороджений знаком «Відмінник охорони здоров’я СРСР» та «Відмінник цивільної оборони СРСР». Як отаман столичної органі­зації Українського козацтва, активно займаюсь роботою по вихо­ванню молоді та гартуванню козацьких рядів незалежної держави України.

Славну традицію Українського козацтва продовжує мій син, осавул Сергій Гайдук – фаховий держслужбовець, який закінчив Інститут міжнародних відносин. Спортсмен, багато подорожує світом та Україною. Він очолює Печерську організацію Українського козацтва, бере активну участь у громадському житті держави та козацьких заходах. Є гідним послідовником славного козацького роду Гайдуків та гордо носить своє ім’я. Нагороджений орденами «Святої Покрови», козацькими хрестами «Віра», «Слава».


© Віктор Гайдук