Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Валерій Франчук

Матеріал з Who is Wiki
Версія від 19:38, 16 березня 2020, створена Maxim (обговорення | внесок) (Скасування редагування № 1140 користувача Maxim (обговорення))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Валерій Франчук

Валерій Франчук

Заслужений художник України.
Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка.
Лауреат премії імені Василя Стуса.
Член Національної спілки художників України

Про ставлення до напрямів у художньому мистецтві

ЖОДЕН напрям не повинен ставати догмою для творчої людини. Колись, за радянської влади, коли я ще навчався в художньому інституті, визнавали лише соцреалізм, він був панів­ною лінією в образотворчому мистецтві. До того ж належало малювати те, що «вписувалося» в ідеологію. Відтак митцеві, котрий мав якесь самобутнє художнє бачення світу і творив у «своїй» манері, доводилось непросто. Його полотна відкидали, художні ради не допускали до виставок. Насправді важко під­корятись якійсь одній ідеї чи концепції, бачити світ таким, яким тобі його намагається нав’язати керівництво навчального закладу чи партія. Пам’ятаю, на 3-му курсі Київського державного художнього інституту я написав портрет старенької бабці, а не пере­довика виробництва, й водночас зобразив церкву замість заводу чи фабрики. Закінчилось це тим, що моїх робіт не взяли на виставки. На щастя, тепер митець може вільно обирати художній (підкреслюю: саме художній, а не чудернацько-експеримен­таторський) напрям, в якому творитиме. І це також важливий демократичний здобуток сучасного українського суспільства.

Про заповітну мрію

ХОЧУ нарешті відчути, що моїй країні потрібні творчі люди: поети, художники, актори, композитори... У нас насправді дуже талановита нація попри те, що впродовж XX століття її цвіт був винищений майже цілком. Потрібно, щоб держава створювала умови для національного мистецтва, опікувалася обдарованими дітьми, починаючи із зовсім юного віку, мате­ріально підтримувала творчу молодь. Не забирала майстерень у митців або непомірними сумами за оренду доводила їх до відчаю, а навпаки, допомагала, щоб кожен художник мав мож­ливість себе творчо реалізувати. Повірте, тоді б наше мис­тецтво розквітло буйним розмаєм і стало основою поступу в краще майбутнє української нації.

Записав Ярослав КАРПЕЦЬ
Фото Анатолія КІЗЛОВА