Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Адріана Галецька
Адріана Галецька
«Я одна із тих щасливих людей, котрим вдалося улюблене заняття перетворити у професію. Цьому передувала подорож… до себе. Завдяки їй життя стало багатогранним, кругозір широким, а впевненість у тому, що ЖИТТЯ – ПРЕКРАСНЕ – непохитною.
Освіта, яку я здобула («Міжнародна інформація» (2000 р.) і «Менеджмент організацій» (2005 р.), не має відношення до живопису. Однак, саме колишня професія сформувала мене як особистість. У 2000-2008 рр. працювала в сфері оборонного співробітництва, точніше – проходила службу як офіцер-координатор міжнародних програм (Департамент міжнародного співробітництва МО України, Українсько-Американський Офіс оборонного співробітництва, навчання у Канаді). Цікава, перспективна робота, закордонні відрядження, спілкування з цікавими людьми, але в душі завжди жевріла якась незрозуміла іскра, щось не давало спокою. Чи все зробила? (В особистому житті все чудово: одружена, виховуємо сина). Чи може про щось забула, на щось не вистачало часу в круговерті життя? Психоаналітики назвали б це кризою 30-літнього віку. А я вважаю це свідомим життям (не по ріллі). Кажуть, дорога до себе – дорога довжиною в життя… Під час декретної відпустки в мене з’явилась можливість згадати про улюблене заняття, за яким у дитинстві години сповільнювали свою ходу, а розписаний під’їзд мерехтів квітковими барвами. Отже, перегорнувши сторінку успішної професійної діяльності, невпевнено, вагаючись із сумнівами щодо правильності рішення, починаю писати нову… Вдячна Богу, що потрапила в арт-студію LEONARDO, керівник якої помітив і розкрив талант, в який сама мало вірила, а просто йшла за незрозумілим, дивним, диким покликом… Як до самої себе йшла… Саме у творчості я відчула нескінченні можливості для вдосконалення та росту. Дуже радію з того, що в моїх роботах люди бачать життєстверджуючу енергію та черпають позитив».
© Адріана Галецька
«Маракеш»
«Ніч»
«Санторіні»
