Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Іван Бондар: відмінності між версіями

← Попереднє редагування

Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Іван Бондар (переглянути вихідний код)

Версія за 13:53, 1 березня 2020

2 байти додано , 1 березня 2020

нема опису редагування

Maxim

Бюрократи, Адміністратори

1743

редагування

@@ Рядок 9: / Рядок 9: @@
 <center>'''Експресія малярства Івана Бондаря'''</center>
 Що репрезентує малярство черкаського митця Івана Бондаря, які його індивідуальні особливості? Відзначимо передусім високий професіоналізм, неабияке володіння технікою олійного письма. Художник плідно працює у різних жанрах образотворчості: портрет, краєвид, станкова картина, натюрморт. І тут виникає запитання: чи варто послуговуватися натурним артефактом як таким, позаяк переважна більшість митців нині працює по пам’яті, умоглядно, назагал відмовившись від натури?
 Спробуємо у це питання внести бодай ясність, розглядаючи композицію картин: «Обжинки», її зміст як щось, що з огляду на теперішній час дещо декларативно відтворює «правду життя». Є в композиції й те, що асоціюється з народними звичаями, з нашими традиціями. А тому за ритуальним дійством (адже обжинки як свято врожаю «справляють» і нині) постає щось значніше, те, що змушує глядача заглибитися в одвічні роздуми про «хліб насущний». Не «загальноприйнята» техніка письма, а структура композиції, її архітектоніка розставляють усі крапки над «і» в «Обжинках». Настільки все те є «своїм», індивідуальним (у цьому авторові не відмовиш) у вирішенні власне тривимірного фігуративного зображення, його виходу, як мовиться, у «четвертий вимір».
-Споглядаючи творчість І. Бондаря, ловиш себе на думці: ще донедавна таке мистецтво уособлювало «позитивістські» погляди на світ, сповідувало добро і красу. Нині це бачиться національною ознакою української вдачі. Звідси життєстверджуюча міць і внутрішня напруга його малярства. Саме у ньому мистець виглядає найбільш самобутньо і незалежно. І що цікаво: формуючись в єдиному стильовому напрямку малярства, що імпресійною колористикою заявило про себе в 70-х роках, техніка письма Івана Бондаря нині надзвичайно пластична – вона набуває тієї самодостатності, що складає вартісну основу твору.
+Споглядаючи творчість І. Бондаря, ловиш себе на думці: ще донедавна таке мистецтво уособлювало «позитивістські» погляди на світ, сповідувало добро і красу. Нині це бачиться національною ознакою української вдачі. Звідси життєстверджуюча міць і внутрішня напруга його малярства. Саме у ньому мистець виглядає найбільш самобутньо і незалежно. І що цікаво: формуючись в єдиному стильовому напрямку малярства, що імпресійною колористикою заявило про себе в 70-х роках, техніка письма Івана Бондаря нині надзвичайно пластична – вона набуває тієї самодостатності, що складає вартісну основу твору.
 Від правдивих спостережень, перебування серед «простих людей» (Іван Бондар мешкає і працює здебільшого у селі Мошни на Черкащині) – особливий дух і адресність реалізму мистця. Фігуративізм І. Бондаря, його натурний артефакт не є «віддзеркаленим» чи «відтворювальним», а багатовимірним, задіяним на глибокому емоційному самовираженні. Це можна бачити у таких краєвидах, як «Хата діда Тараса Шевченка» та «Біля потічка». Енергетика письма у цих творах, його семантика свідчать про суттєві інновації в образотворчості мистця, які є надбанням українського малярства нашого часу.