Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Лукашенко Володимир Васильович

Матеріал з Who is Wiki
Версія від 13:04, 12 лютого 2016, створена Maxim (обговорення | внесок) (Створена сторінка: <center> == Лукашенко Володимир Васильович == </center> Файл:nlu7419.jpg|200px|thumb|left|<center>Лукашенко<br>Вол...)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лукашенко Володимир Васильович

Лукашенко
Володимир
Васильович

Краєзнавець, мислитель, патріот

Людина народжується, щоб залишити свій слід на землі. Яким він буде – залежить від самої людини. Загальновідомий постулат про сина, дім і сад не для всіх є мірилом тих завдань, які потрібно виконати. Скласти шану батькам, людям, з якими ділив життєву дорогу, вклонитися рідній землі, яка дала силу і наснагу.

Володимир Васильович Лукашенко закоханий у Древлянщину – Коростенщину, край, що має свій неповторний образ, сягає своєю історією в сиву давнину, зачаровує неповторною природною красою.

В гранітнім ложі Уж, мов казка, Буслиний клекіт на світанні,

Дуби, як витязі стоять. Чарівне слово солов’я

Прапращурів земля древлянська І луки в молоці туманів

То – Коростенщина моя. То – Коростенщина моя.

На превеликий жаль, останні століття, цілі покоління людей, у тому числі і на Коростенщині, виховувалися в основному на чужих народові ідеологічних догмах і традиціях. Це стало при­чиною того, що ми почали зникати як народ, втрачати рідну мову, культуру, звичаї, про що попереджав нас ще на початку минулого століття наш видатний земляк І. Огієнко: «Народ, що легко кидає своє і пристає до чужого, ніколи сильним не буде».

Повинно стати закономірністю і те, що знання про свій край, про свій рід, є підвалиною пізнання історії та сьогодення нашої рідної України, запорукою збереження її як незалежної процвітаючої держави у майбутньому.

Понад 40 років тривала мандрівка Володимира Васильовича в історію Коростенщини. Тисячі аркушів архівних матеріалів, сотні книг історичної літератури, тисячі примірників періодичних видань довелося опрацювати, щоб скласти цілісну уяву про історію рідного краю.

Десятки статей про минувшину малої Батьківщини було опубліковано у місцевих газетах, значна частина матеріалів друкувалася у наукових збірниках Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. Кінцевим результатом дослідницьких зусиль з історії краю стало видання книг: «Коростенщина. Історико географічний нарис» (2003 р.), «Коростенщина моя» (2008 р.) та книга про рідне село «Грозіно. Історія, спогади, етнографія» (2014 р.). З болем пише про сплюндроване більшовиками Полісся, зни­щений земляками-безбатченками чудовий сільський дендропарк с. Грозіно. Тому активно підтримує Ходаківський дендропарк доктора А. Потопальського і пише нову книгу про розстріляних більшовиками наймудріших земляків.

Народився Володимир Васильович 8 серпня 1947 р. у с. Грозіно Коростенського району Житомирської області у бідній селянській сім’ї. Батьки працювали у місцевому господарстві: батько у будівельній бригаді, мати – в польовій.

Проживали у старенькій хатині прадіда. Через мізерні заробітки батьків жили, як казали в селі, «голодно і холодно». У 1954-1958 рр. навчався у початковій школі в сусідніх Сингаях, у 1958-1963 рр. – у Коростенській середній школі № 3. З 1963 р. – у Грозинській серед­ній школі. Після завершення навчання проходив строкову військову службу в танкових військах. Учасник бойових дій.

Після демобілізації працював токарем на одному з київських заводів. Упродовж 1970-1976 рр. навчався на історичному факуль­теті Київського державного університету ім. Т. Шевченка, який закінчив з відзнакою. З 1973 р. одночасно працював в одному з науково-дослідних інститутів м. Києва. Спочатку лаборантом, потім завідуючим групою зв’язків з міжнародних відносин і завідуючим аспіран­турою. З серпня 1983 р. працював у Каленецькій неповній середній школі Коростенського району вчителем історії та географії, а з 1989 р. по жовтень 1996 р. – на аналогічній посаді у Грозинській середній школі.

З листопада 1996 р. по серпень 2007 р. працював інспектором, провідним інспектором Житомирської митниці.

Поряд з Володимиром Васильовичем завжди найближчі – дружина і доньки, з розу­мінням і любов’ю. Дружина та старша донька закінчили Київський медичний університет ім. Богомольця, а молодша донька – Національний університет ім. Т. Шевченка.

Древляни вічні, як цей дуб!
Книги Володимира Васильовича Лукашенка