Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Кривоносов Сергій Сергійович

Матеріал з Who is Wiki
Версія від 14:06, 29 грудня 2015, створена Maxim (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

ОСТАННІЙ ПОДВИГ КОМАНДИРА

Кривоносов
Сергій Сергійович
(1978-2014)
Герой України
Майор, начальник штабу 2-го батальйону 79-ї окремої аеромобільної бригади Збройних Сил України
Золота Зірка.jpg

Указом Президента України Петра Порошенка № 916/2014 від 4 грудня 2014 року за виняткову мужність і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України майору Сергію Сергійовичу Кривоносову посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка».

Сергій Сергійович Кривоносов народився 26 червня 1978 р. у м. Миколаєві у родині кадрового офіцера-десантника. Все своє життя він віддав службі – з дитинства жив при війсь­ковій частині. Завжди мріяв стати військовослужбовцем, як і його батько. І після закінчення 9-ти класів загальноосвітньої школи № 32, вступив до «школи гардемаринів» – Миколаївського морського ліцею, де навчався два роки. Після випуску Сергій Кривоносов вступив до Миколаївського національного університету кораблебудування, а після закінчення першого курсу – до Одеського інституту Сухопутних військ, який закінчив у 2000 р.

Після завершення навчання повернувся до рідного Миколаєва та продовжив династію офіцерів-десантників, розпочавши службу в 79-й Миколаївській окремій аеромобільній бригаді. Обіймав посаду заступника командира батальйону – начальника штабу 2-го аеромобільного десантного батальйону.

Влітку 2014 р. майор Кривоносов брав участь в антитерористичній операції на сході України. Він очолював зведений підрозділ ротної тактичної групи, яка охороняла державний кордон з Російською Федерацією в районі населеного пункту Д'якове Донецької області, в 5 км від кордону з РФ. Свою висоту на українсько-російському кордоні Кривоносов тримав більше місяця. Було дуже важко – фізично та психологічно, адже їх щодня накривало градами з Росії. Але військова присяга та бажання захистити Вітчизну були для майора з позивним «Граніт» та його підлеглих понад усе.

Сергій Кривоносов загинув за день до своєї ротації – 4 серпня 2014 р. близько 2-ї годині ночі, під час чергового артилерійського обстрілу зі сторони Росії з реактивної системи зал­пового вогню «Град». Коли ракета влучила у бліндаж, де знаходився Сергій, він, не вагаючись ні секунди, прикрив собою своїх підлеглих. Майор врятував трьох солдат ціною власного життя. Йому було всього 36 років. У майора Кривоносова залишилась дружина Анастасія та десятирічний син Максим.

Десантник Вадим Коротєєв розповів: «Майор прийняв на себе усі осколки повністю. Ми почали ридати, коли зрозуміли, що Сергій пішов з життя. Це було за день до нашого виходу звідти».

Миколаївський десантник, який носить військове прізвисько Позивний Маршал, 4 серпня на своїй сторінці у Фейсбуці написав: «Сьогодні о 2.10 під обстрілом російського «Граду» загинув добрий друг, грамотний офіцер, справжній командир та просто хороша та дуже добра людина, яка тримала висоту більше місяця. Земля Вам пухом, товариш Майор!».

Nlu715.jpg Бойові побратими На розі вул. Саксаганського та Еспланадної розмістили сітілайти в честь героїв АТО

Разом із Сергієм у зоні АТО був і його брат Павло Кривоносов. Брати разом служили у 79-й окремій аеромобільній бригаді, одночасно їх відправили на фронт. Тільки старший звідти не повернувся… Для Павла брат був усім – він завжди підтримував його і допомага­в. Молодший Кривоносов, хоча й залишився у матері єдиним сином, після відпустки без вагань повернувся на фронт. Він розповів, що армію нізащо не залишить і буде боротися за Україну до цілковитої перемоги. «Ми будемо стояти до кінця, в іншому разі ми б не носили тільники».

Сергій назавжди залишаться у пам'яті всіх, хто його знав, як щира, весела та позитивна людина. Він учив виживати кожного солдата та цінував усе живе. Дуже любив тварин, від усієї душі співчував безпритульним звіряткам. Приносив їх додому, лікував, відго­довував. А за місяць до смерті зробив світлину маленької квітки – після чергової атаки росіян він знайшов її у вщент вигорілому полі, і дуже зрадів, що вона залишилась жива.

Поховали героя-десантника на Алеї Слави центрального кладовища Миколаєва. Панахиду влаштували просто в рідній військовій частині. Провести в останню путь Сергія Кривоносова прийшла тисяча миколаївців.

Командир 79-й ОАЕМБ Олексій Шандар, який наразі знаходиться на лікуванні у госпіталі, звернувся у мерію м. Миколаєва, щоб на честь героя назвали одну з вулиць. Очільники міста відповіли згодою.

Олексій Шандар розповідає про майора Кривоносова: «Сергій стояв на висоті. Стояв довго. Зайняв її сміливо. Дійсно бився. Він спалював колони, коректував своїй артилерії вогонь. Він знаходив у собі сили підійматися, підіймав людей».

4 грудня 2014 р. майор Кривоносов отримав звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) за виняткову мужність і самопожертву, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України. Також у Сергія Кривоносова є медалі «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України», «За сумлінну службу» I, II та III ступенів.

На честь Сергія перейменують його рідну школу МЗОШ № 32. Таке рішення 23 січня 2015 р. прийняли депутати Миколаївської міської ради під час чергової сесії.

Вчителька Сергія Кривоносова Тетяна Миколаївна Попелишко, у рамках учнівської пошукової роботи «Герої живуть поряд з нами» розповіла, що він був веселим, мав багато друзів та гарне почуття гумору. Вона запам'ятала його таким: «Гарні голубі очі, завжди охайно одягнений, життєрадісний, інтелігентний хлопчина». Саме таким залишиться Сергій в пам'яті всіх, хто його знав, а також усіх українців, вдячних Сергію Кривоносову за його подвиг.

Надія Случ

Nlu718.jpg