Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Волонтерський рух. Неназвані герої

Матеріал з Who is Wiki
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Версія для друку більше не підтримується і може мати помилки обробки. Будь ласка, оновіть свої закладки браузера, а також використовуйте натомість базову функцію друку у браузері.

Волонтерскький рух. Неназвані Герої

Nlu751.jpg

З початком окупації Криму Росією у березні 2014 року та антитерористичної операції на сході України у квітні 2014 року в Україні активізувався волонтерський рух. Волонтерська активність – це, перш за все, мірило совісті та небайдужості нації. Сьогоднішні масштаби діяльності волон­терів у країні дозволяють сказати, що рівень громадської свідомості українців значно виріс.
Потужним поштовхом для розвитку волонтерського руху стала Революція Гідності. Під час подій на Майдані багато людей за власною ініціативою надавали допомогу учасникам протесту – збирали та забезпечували їх продуктами харчування, ліками, теплим одягом, засо­бами для обігріву тощо. Цей рух у короткий строк став масовим явищем і поступово організу­вався у низку волонтерських рухів, таких як «Євромайдан SOS», «Самооборона Майдану», «Автомайдан» та багато інших.
Більшість з них після закінчення Євромайдану не розчинилися, як можна було б припустити. Навпаки, вони розрослися та зайняли­ся набагато складнішою та масштабнішою справою – допомогою нашим бійцям у зоні АТО.
Війна, яка розпочалася на сході країни, була надто неочікуваною, та ще й в дуже складний для України час. А якщо приплюсу­вати те, що в останні роки очільники держави не розвивали українську армію, а навпаки, всіляко економили на ній, надія виграти війну здавалася аж надто примарною. Ось тут до справи й взялися волонтерські організації, які миттєво зайнялись забезпеченням армії усім необхідним – від ліків та теплих шкарпеток до бронежилетів та, навіть, зброї. На цьому фоні виник жарт: «Україна не має ядерної зброї лише тому, що її ще не замовляли волонтерам. Ви тільки попросіть, і через годину будуть вам зброя, а також концерт та канапки». У такий спосіб українська масова культура визнає ту масштабну роль, яку відіграють добровольці у війні з Росією.
Точної дати створення волонтерського руху з допомоги армії в зоні АТО немає. Він виникав стихійно з окремих волонтерів, що об'єднувалися в групи. З часом з'явилися лідери, що привели роз’єднані самоорганізовані групи до централізованого керування, а відтак – посиленням впливу на державний апарат та ефективність допомоги.

Nlu752.jpg

Необхідність у волонтерському русі була зумовлена наступними факторами: відсутністю в армії достатніх ресурсів (одягу, засобів особис­того захисту, медикаментів, їжі), відсутністю організації своєчасного забезпечення цими ресурсами, налаштування логістики, від­сутністю потрібного забезпечення технікою, слабкою виробничою базою, відсутністю достатньої підтримки біженців зі сторони держави.
Основними напрямками роботи волонтерського руху є допомога Збройним Силам України (збір харчів, теплих речей та амуніції, ліків), допомога пораненим, військовим госпіталям та лікарням, в яких лікуються поранені військовослужбовці, допомога сім'ям тимчасо­вих переселенців з Криму та території АТО (юридична, психологічна та гуманітарна допомога, пошук житла та роботи, адапта­ція у новому місті та соціумі), допомога сім'ям учасників АТО (психологічна, гуманітарна), технічна допомога (відновлення старих, ремонт, удосконалення, бронювання бойових машин).
Волонтери забезпечують українську армію медикаментами, лікуванням, технікою, ремонтом техніки (автомобілів, бойових машин, літаків), ремонтом будівель, модернізацією зброї (приціли, тепловізори, ПНБ тощо), постачанням з-за кордону засобів особис­тої безпеки, одягом (формою), зимовим обладнанням, продовольчими товарами, засобами зв'язку, грошовим забезпеченням, юридичною підтримкою, обміном полонених.
Багато волонтерів займаються виготовленням екіпірування власно­ручно. Так, шиють на власній апаратурі аптечки, чохли для броне­жилетів, одяг, маскувальні сітки. Також волонтери збирають без­пілотники для військової розвідки. Волонтери допомагають евакуюватись громадянам із зони АТО. Так, переважно, допомога надходить до людей, які самостійно поки­нути території бойових дій не можуть – літні люди та діти.
Волонтери-зоозахисники вивозять із зони АТО домашніх тварин, які через воєнні дії стали безпритульними, та шукають для них нову домівку.
Є й такі волонтерські групи, які займаються пошуками зниклих або загиблих солдатів. Більшість з них утворилися після Іловайської трагедії, коли за неофіційною інформацією, загинули сотні людей, багато з них зникли безвісти. Одна з таких організацій – «Союз Народна пам’ять», яка працює у зоні АТО з вересня 2014 року.
Картографічна сотня займається забезпеченням армії паперовими та електронними картами, навігаторами, спеціальними програмами для військових.
Ще одна громадська організація – «Підмога.інфо» займається питаннями протезування бійців.

Юрій Тандит

Нерідко волонтери привертають увагу суспільства до неякісної роботи адміністративних армійських відомств. Вони ж роблять інформацію про спорядження армії більш відкритою.
З осені 2014 року волонтери почали тісно співпрацювати з Міністерством оборони України, де створена Рада волонтерів. Представники волонтерських організацій залучені до харчового, медичного та речового забезпечення. Деякі з них тепер працюють у департаментах Міністерства оборони, які відповідають за постачання всім необхідним Збройним Силам України. При Міністерстві оборони був організований добровольчий центр зі звільнення заручників на чолі з Юрієм Тандитом.
16 листопада 2014 року було створено громадську організацію «Асоціація народних волонтерів», до якої увій­шли волонтерські організації, які надають допомогу військовим та цивільним у зоні антитерористичної операції, а також ветеранам АТО та їх сім’ям. Її мета – сприяти підвищенню обороноздатності та мобілізаційної готовності України, допомога її Збройним Силам та іншим війсь­ковим формуванням, утвореним відповідно до українського законодавства. Асоціація має на меті сприяти реформуванню Збройних Сил України та інших органів влади, покликаних забезпечувати територіальну цілісність та недоторканість України. На даний момент в асоціацію увій­шло близько 30 найдієвіших волонтерських організацій. Утім, її учасники наголошують, що членами Асоціації можуть стати й інші зареєстровані волонтерські організації, котрі регулярно надають допомогу війсь­ковим та цивільним у зоні АТО, ветеранам АТО та їх сім’ям.
Асоціація народних волонтерів України працюватиме за декіль­кома напрямами, які детально опрацьовуватимуться у профільних комітетах: постійний комітет з бойової підготовки, з народного конт­ролю та люстрації, з інформації та інформаційних систем, з бойової амуніції, з речового забезпечення, з медицини, з соціальної реабілі­тації. Саме комітети будуть основними робочими органами Асоціації.
Серед засновників Асоціації – БФ «Підтримай Армію України», «Повернись живим», «Автомайдан», «Народний проект», ГО «Патріот», «Народний тил», БФ «Допомога Батальйону Донбас» та інші. Також на з’їзді була затвердже­на Координаційна Рада, яка нараховує 11 осіб: Роман Доник, Олег Свирко, Ігор Мельник («Автомайдан»), Тарас Слободянюк («Підтримай Армію України»), Євген Ракитський («Повернись Живим»), Алексей Гридин («Патріот»), Андрій Вишневський («Патріот»), Олег Хоменко («МедАвтоМайдан»), Наталія Воронкова («Волонтерська Сотня»), Тарас Процев’ят (БФ «Соборність») та Діана Макарова. Виконавчим директором Асоціації народних волонтерів України була обрана Дана Ярова.

Юрій Бірюков

Одна з найбільш ефективних та впливових організацій – «Крила Фенікса». Її засновник – Юрій Бірюков, бізнес­мен, медик та радник президента України. Активісти організації займаються забезпеченням армії засобами особис­того захисту, технікою, обладнанням, лікуван­ням поранених, ремонтом будівель військових частин, закупівлею індивідуальних аптечок. Також ведеться активна робота з забезпечення української армії безпілотною розвідувальною авіацією. На забезпеченні волонтерів цієї групи знаходяться: 79-та Миколаївська десантна бригада, 15-та Бориспільська бригада транспортної авіації, 25-та Дніпропетровська десантна бригада, 10-та Сакська бригада морської авіації, 72-га Гвардійська механізована бригада, 3-й та 8-й полки СПН, ГУР, 3-й дивізі­он 26-ої артилерійської бригади; 30-та Окрема механізована бригада. 95-та Окрема аеромобільна брига­да, 26-та Окрема артилерійська бригада, Добровольчий Бердянський прикордонний загін.
Волонтерами групи «Крила Феніксу» був відремонтований з аварійного стану АН-26 «Везунчик» 15-ої Бориспільської бригади транспортної авіації. Була виконана діагностика всього обладнання, ремонт двигунів, ремонт шасі, закупівля нових шин, ремонт гвинтів, встановлення нового обладнання. Літак отримав бортове ім'я «Фенікс». На даний момент літак вже виконує транспортні завдання у зоні АТО.
Допомога приймається у вигляді грошових переказів, або безпосередньо речами в штаб групи за адресою: м. Київ, вул. Гончара, 52.

Юрій Касьянов

Не менший вплив має «Армія SOS» під керівництвом Юрія Касьянова. Це багатонаціональна волонтерська група, членами якої є громадяни України, Великобританії, США, Канади та Литви. Організація надає різнопланову допомогу, вико­ристовують адресний метод надання допомоги, у виборі допомоги керуються запитами командирів військових частин. Доставляють ресурси у військові частини або одразу на фронт. Список забезпечуваних ними військових підрозділів постійно змінюється, в залежності від потреб армійців. Так, «Армія SOS» нагороджена грамотами подяки багатьох підрозділів та війсь­кових частин: 1-ша Окрема гвардійська танкова бригада, Військова частина 2260, Батальйон Азов, Військова час­тина п/п В4252, 169 навчальний центр, Оперативно-бойовий підрозділ СБУ, Військова частина А2622, Полк спеціаль­ного призначення № 8, СБУ Кіровоградської області. Допомога приймається у вигляді електронних пожертв та без­посередньо речами у штабі фонду за адресою: м. Київ, вул. Василя Яна, 3/5. Також, організація має представництво в Одесі та Дніпропетровську, сюди ж надходить допомога з Великобританії, США та Канади.

Олена Масоріна

Ще одна важлива організація – «Волонтерська Сотня» депутата та громадської діячки Олени Масоріної. З початку свого існування, організація діяла під час Євромайдану, зокрема, надавали допомогу пораненим, нині – допомагають бійцям АТО. Під опікою групи знаходяться переважно добровольчі батальйони, на даний час їх нараховується більше 30. Основними задачами фонду є допомога підрозділам ЗСУ та МВС нелетальними сис­темами захисту, технічна, медична та продовольча допомога. Організація надає допомогу пораненим, займається госпіталізацією, допомогою в лікуванні, залученням іноземних спеціалістів, реабілітацією під час та після одужання, допомагає військовим госпіталям зони АТО. Також організовує благодійні культурні заходи, направлені на допомогу українським бійцям – концерти, виступи, фести­валі, ярмарки тощо. Штаб організації знаходиться у м. Києві, вул. Московська, 41/8.

Діана Макарова

Також не можна не згадати фонд Діани Макарової «Повертайся живим» – це ініціативна група активістів з надання допомоги армії та Національній гвардії України, пораненим та біженцям, сім'ям військовослужбовців.
Ф.О.Н.Д (Фонд оперативної національної допомоги) поповнюється за рахунок добровільних внесків небайдужих громадян різних країн. Фонд існує з 21 січня 2014 року та починав з постачання необхідних речей активістам Майдану, в тому числі виробляв бронежилети. Надалі організація займається адресною допомогою військовим, які знаходяться в зоні проведення АТО. Перевізники Ф.О.Н.Д.у доставляють посилки, замовлені бійцями, одразу на позиції. Голова Ф.О.Н.Д.у Діана Макарова нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня.
Волонтерські організації діють в усіх великих містах України (крім підконтрольних терористам та російським військам), та у сотні інших населених пунктів. Так, у багатьох з них створені філіали «Автомайдану», «Самооборони Майдану», організацій «Допоможи фронту», «Допомога армії України», «Центр забезпечення», «Варта-1», «Всеукраїнська мережа благодійної організації Карітас України УГКЦ», «Повертайся живим».
У Києві окрім названих організацій не меншу вагу має благодійний фонд «Підтримай армію України», «Зігрій солдата» (склад за адресою: вул. Васильківська, 1), благодійний фонд «Рятуємо життя разом», «Армія 505», «Народний тил», «АвтоМайдан Київ», ГО «Сприяння Збройним Силам України «Булат», «Допоможемо разом» (допомога 12-му батальйону територіальної оборони «Київ» та 30-й окремій механізованій бригаді, яка базується у Новоград-Волинському), Центр допомоги пораненим – допомога пораненим та київському Головному війсь­ковому клінічному госпіталю, Громадянський рух «Відсіч» (допомога 95-й ОАЕМБ, 128-й бригаді, у минуло­му – 1-му та 2-му батальйонам оперативного призначення Нацгвардії України, переформованому пізніше у батальон ім. Кульчицького), ГО «АвтоГромада» (допомога зокрема 30-й Окремій механізованій бригаді, 128-й бригаді), склад якого знахо­диться за адресою вул. Олександра Кошиця, 11. Також у Києві знаходиться Благодійний Фонд Марини Шеремет – допомога медика­ментами, продук­тами та речами підрозділам Нацгвардії, ЗСУ та Добровольчим загонам у зоні АТО, а також багатодітним сім'ям, дітям-сиротам, які постраждали у зоні АТО (Вуглегірськ, Авдіївка, Золоте). Можна виділити також організацію «Допоможи Допомагати!», ГО «Надійний тил», Кухарську сотню столиці, яка готує сухі борщі, супи, сухпайки для бійців АТО.
Окремі відомі волонтери Києва – Річард Горд, Арсен Звенигора (допомога 11 БТО «Київська Русь»), Олег Браславський, Алекс Кобко (безкоштовне виготовлення армійських жетонів українським бійцям), Лора Юшкевіч.
Волонтерські організації діють в усіх великих містах України.
У Волинській області можна відзначити такі волонтерські організації: «Захисти Волинь – Збережи Україну», «Самооборона Волині», «Автомайдан Луцьк», Ініціативна група «ВолиньSOS» (засновниця – Тетяна Должко), Правий Сектор Волинь та Благодійний фонд «Волинь-2014». Найвідоміший волонтер Волині – Роман Мартинюк.
У Дніпропетровській області ефективно працює Волонтерський жіночий батальйон, Центр допомоги військовим і цивільним «Вільна Доля», Центр допомоги пораненим і військовим Штабу національного захисту (вул. Комсомольська, 58, к. 315), Центр допо­моги військовим у Дніпропетровському аеропорту, Дніпропетровський координаційний центр допомоги переселенцям «Допомога Дніпра» (пр. К. Маркса, 119А), Загальний координаційний центр (вул. Куйбишева), Група волонтерів «Армія волонтерів Днепр» (вул. Білостоцького, 36/1), Товариство «Нова Нація».
Окремі відомі волонтери: Тетяна Ричкова, Юлія Сегеда, Наталія Макуха, Олена Лучко, Іван Кондратенко, Сергій Кочубей, Юлія Курочкіна, Максим Рева, Наталія Трущенко, Ольга Голубєва, Лариса Токар, Юрій Мисягін.
У Донецькій області діє Координаційний центр патріотичних сил «Новий Маріуполь», «Гуртом Слов'янськ».
У Закарпатській області створено Рух підтримки закарпатських військових, який об’єднує близько сотні волонтерів (відділення в Ужгороді, Мукачево, Іршаві, Виноградові, Тячеві, Великому Березному, Сваляві, Хусті). Також там діє Волонтерська група Негрі Власти, Закарпатський координаційний центр допомоги АТО, Закарпатський обласний комітет допомоги солдатським матерям, дружинам і учасникам антитерористичної операції (голова комітету Марина Решетар). Окремі відомі волонтери: Тетяна Дюрдь, Богдан Хаустов, Павло Павлов, Олександр Райхел, Сніжана Тулик та Орися Кравчук (м. Рахів).
У Запорізькій області діє волонтерська організація «Файне Запоріжжя». Відомий волонтер – Юлія Філатова (Координатор Волонтерської Ліги).
В Івано-Франківській області створена організація «Заради Життя». Для координації своїх дій 13 листопада в Івано-Франківську зібралися волонтери, меценати і постачальники спорядження для військових.
У Київській області діє ГО «Громадський актив селища Борова» (Фастівський район), Координаційний центр допомоги броварсь­ким військовим (м. Бровари), «Зелена палатка біля «Варуса» (м. Бровари).
У Львівській області координатором волонтерського руху в даний час виступає «Центр волонтерства Народної самооборони». Однією з перших ініціатив серед львів'ян по збору допомогу для мобілізованих, була «Мехмат йде на війну!» в середовищі механіко-математичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка. Щовівторка, четверга та суботи біля пам'ятника королю Данилу волонтери збирають допомогу для солдат. Львів’яни відправили 40 тонн допомоги та чотири автівки для бійців 80-ї аеромобільної та 24-ї механізованої бригад у зону АТО – це вже десята поїздка на Схід.
У м. Червоноград діє волонтерська група «Все буде добре» та Рух допомоги Армії операція «Маестро» – допомога бійцям 72 ОМБР, батальйону «Азов» та «Айдар», «Правому сектору».

Nlu758.jpg Nlu759.jpg

У Миколаївській області створений та успішно діє «Всеукраїнський центр волонтерів», Благодійний фонд «Мирне небо» (м. Южноукраїнськ).
В Одеській області працює група одеських волонтерів «Мы – с армией» – допомога військовим в Одеській області, морякам та їх сім'ям, які перейшли з Криму в Одесу (адреса: м. Одеса, пров. Нечипоренко, 14/1). Капелан в УПЦ КП Олександр Філіппов допомагає зв'язківцям.
У Полтавській області діє благодійна організація ветеранів повітряно-десантних військ «Фонд сприяння обороні» (м. Полтава, вул. Жовтнева, 14, кв.13), ГФОПДК «Карлівська самооборона», розташовується у будівлі комунального підприємства «Видавництво «Світанок» Карлівської районної ради.
У Сумській області професорсько-викладацький склад ДВНЗ «УАБС НБУ» допомогає військовослужбовцям Сумщини.
У Тернопільській області діє «Логістичний центр допомоги бійцям АТО». За підтримки центру діє військово-патріотичний вишкіл «Захисти свій дім», де тернополян готують до ведення партизанської боротьби, навчають тактичної медицини, проводять тренінги для журналістів, які працюватимуть у зонах бойових дій.
Також волонтерською допомогою в Тернополі займаються ГО «Самооборона Майдану», ГО «Автомайдан Тернопіль» та окремі активісти. 5 грудня 2014 року кращим волонтерам краю з нагоди дня Збройних Сил України вручили подяки Тернопільської обласної державної адміністрації.
У Чорткові громадські організації об'єдналися у «Громадський Альянс Чортківщини», до якого увійшли Чортківський осередок ВО «Автомайдан», «Майдан-Захід», громадське формування «Форт», «Самооборона Чортківщини», «Волонтерська Ліга», «Українська молодь – Христові», автоклуб «Стрітер», клуб фрі-файту «Характерник».
У Бучачі волонтерський рух очолює Олег Музика, склад розташований у приміщенні ресторану «Водограй» на вул. Стрипній.
У Харківській області були створені та успішно діють такі організації: «Станція Харків», волонтерська група Романа Доніка, волонтерська група «Дія, волонтерська група «Наш Харків», фонд «Єдина Родина», БФ «Сестра Милосердия», «Реальная помощь военным». До «Штабу територіальної оборони Харківської області» увійшли «Громадська варта», благодійний фонд «Мир і порядок», волонтерська група «Help Army», громадська організація «Автомайдан», громадська організація «Самопоміч», «Громадська само­оборона Харкова», «Правий сектор», «Комітет оборони Майдану» та інші.
У Херсонській області діє Волонтерский батальон «Херсонская Чайка».
У Чернівецькій області створено ГО «Волонтерський рух Буковини», Координаційний штаб «Буковина – українсь­кому війську». Відомий волонтер – Дарина Козоріз.
У Чернігівській області успішно діє «Єдиний Волонтерський Центр», ГО «Вогонь Відродження» (м. Чернігів, м. Бахмач).
Іноземні волонтерські організації – «Франкфуртський Обоз», «Лондон Євромайдан».
За весь період АТО кожен фонд зібрав і розподілив на потреби військових понад 10 млн грн, не враховуючи благодійної допомоги, яку українці жертвують речами. За деякими підрахунками, за перші п’ять місяців волон­тери відправили в зону АТО 597 884 кг гуманітар­ної допомоги.
Представник інформаційно-аналітичного центру РНБО Андрій Лисенко повідомив, що станом на 3 жовтня 2014 року Збройні Сили України отримали допомогу від волонтерів та благодійних організацій на 200 млн грн. Це 8400 бронежилетів, 1 600 шоломів, 3 авто­мобілі, 126 тисяч комплектів сухих пайків, 3 900 одиниць різного типу засобів зв'язку, 255 тонн паливно-мастильних матеріалів, 7 роботів для розмінування. Отримані медичні матеріали на суму близько 30 млн грн вже передані у військові лікувальні установи.
Волонтер Олена Масоріна розповідає: «Кожні вихідні в зону АТО шикуються каравани волонтерських бусів, «пиріжків» і легковиків, доверху заповнених медикаментами, їжею і потрібним спорядженням для солдат».
Зазвичай у кожної волонтерської організації по кілька підопічних батальйонів, з якими вони підтримують зв'язок і дізнаються про поточні потреби. Безпосередньо перед виїздом у зону АТО солдати повідомляють волонте­рам, якими дорогами безпечно пересу­ватися. Озброєну охорону в дорозі ніхто не надає, через це акти­вісти змушені перевозити коштовні вантажі для українських солдат закритими маршрутами, пересування по яких заборонене через небезпеку обстрілів і нападів.

Армен Нікогосян
Тетяна Ричкова
Жером Лорен

Одним з найвідоміших волонтерів є Армен Нікогосян – досвідчений нейрохірург, який за власним бажанням відправив­ся в зону АТО, та вже багато місяців, ризикуючи життям, рятує військових навіть у найгарячіших точках фронту. На своїй «швидкій» він дістається навіть найвіддаленіших блок-постів, якщо там потрібна його допомога. Одним з найвідоміших подвигів лікаря є порятунок 1-го блок-посту в липні 2014 року. Після атаки терористів та блоку­вання підходів до позицій посту він прорвався на своєму реанімобілі в саме серце бою та, завантаживши в машину 24 десантники, відвіз їх до Ізюмської лікарні. Арсен Аваков нагородив волонтера державним орденом «За заслуги».
Щоб допомогти українській армії, дніпропетровський волонтер Тетяна Ричкова продала свою дачу і пекарню та пішла на фронт вслід за своїм чоловіком Вадимом. 17 серпня 2014 року війна відібрала його у Тетяни… Та, не зва­жаючи на біль втрати, жінка залишилась у зоні бойових дій та продовжує свою волонтерську діяльність на сході країни. Вона вже стала символом достатку 25-ї повітряно-десантної бригади – Тетяна знайде усе, щоб бійці ні в чому не знали потреби. Навіть бронежилети вона особисто «відстрілює» на полігоні, де дислокується її дивізія – жодна неякісна річ до армії не потрапить. Сама і відвозить товари в зону АТО за кермом бувалого легкового авто. У Міністерстві оборони дніпропетровського волонтера жартома називають «Таня-танк». Тетяну Ричкову вже призначили директором нового державного підприємства по забезпеченню армії, який сама ж волонтер і має створити та налагодити виробництво. Армійці впевнені – ця нелегка навіть для чоловіка робота до снаги Тетяні, як нікому іншому.
Ще один волонтер, який усією душею вболіває за перемогу України – француз Жером Лорен: «Я розумію, що Росія розпочала цю війну для того, щоб перешкодити Україні вибрати свій власний шлях розвитку. Вона анексувала Крим та вторглася на Донбас.
Ця війна – це серйозне порушення міжнародного права. Зберігати мовчання означало б дозволити Росії уникнути відповідальності за цей злочин. Щоб протистояти вторгненню, Україні потрібно озброїти та укомплектувати армію, допомогти тисячам біженцям, які покинули зону бойових дій. Враховуючи економічні труднощі, з якими стикнулася країна, у тому числі і через газову війну з Москвою, в знак солі­дарності та з бажанням допомогти Україні, я почав перераховувати кошти на допомогу армії та пораненим бійцям. Я також надіюсь, що мої дії посприяють моральній підтримці українського народу – не дивлячись на бездіяльність західних лідерів, їхня боротьба підтри­мується у всьому світі людьми, яким не байдужа доля України. І наостанок, ще одна причина моєї підтримки – це те, що агресія Росії загрожує мирному життю всього європейського континенту. Тому що дії Путіна на міжнародній арені я сприймаю так само, як і дії Гітлера 80 років тому. Я підтримую Україну, її народ та її солдат, чиї патріотизм та мужність мене дуже вразили. Слава Україні! Героям Слава!»
Волонтерська діяльність – справа дуже ризикована. Волонтерські місії у зоні АТО неодноразово обстрілювали, а їхніх співробітників брали в полон. При доставці вантажів у зону бойових дій були випадки, коли автомобілі волонтерів перехоплювали терористи, заміновува­ли вантаж, садили за кермо свого водія та відправляли автомобіль українським військовослужбовцям.
Наразі є і жертви – 23 грудня 2014 року була офіційно підтверджена загибель волонтера Романа Дмитровича Шлюсара, уродженця м. Чернівці, який 18 грудня 2014 року загинув під Лисичанськом Луганської області від вибуху гранати на одному з блокпостів.
Незважаючи на це, добровольці продовжують працювати і роблять це безкоштовно, лише за покликом серця та з любові до Батьківщини.
Групою тернопільських волонтерів, яку очолив редактор Любомир Крупницький, за фінансової підтримки українців Донецька, Львова, Слов'янська, Тернопол, Лондона, Нью-Йорка і Цюріха, видано альманах-довідник «Волонтер». Він розповсюджується без­коштовно по всій Україні серед волонтерів, військових, громадсь­ких організацій. У виданні вміщено матеріали на допомогу волонтерам, інформаційні дописи про способи та інструменти допомоги, розпові­ді про досвід волонтерської діяльності, адреси і телефони волонтерів, волонтерських груп і організацій, що діють в Україні, контакти військових госпіталів, реабілітаційних центрів та інших служб допомоги пораненим. Також є образки з життя волонтерів та військовиків, їх дописи у соцмережах, уривки з дитячих листів.
23 серпня 2014 року, з нагоди Дня Незалежності України, Указом Президента України 62 активіста волонтерського руху було відзначено державними нагородами України: орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, орденом княгині Ольги III ступеня, медаллю «Захиснику Вітчизни», медаллю «За працю і звитягу», орденом Богдана Хмельницького III ступеня, орденом княгині Ольги III ступеня.
Також у цей день Міністр оборони України Степан Полторак нагородив 10 волонтерів за визначні заслуги в забезпеченні обороно­здатності України, зміцненні національної безпеки іменною зброєю.
4 грудня 2014 року з нагоди Міжнародного дня волонтера Президент України нагородив державними нагородами 19 волонтерів «за громадянську мужність, вагомий особистий вклад у розвиток волонтерського руху, зміцнення обороноздатності та безпеки українсь­кої держави». Зокрема, орденом Богдана Хмельницького III ступеня були нагороджені: Юрій Бірюков (радник президента України, благодійний фонд «Крила Фенікса, м. Київ»), Роман Доник (волонтерська група Романа Доника, м. Харків), Іван Звягін (волонтерська група «Дія», м. Харків), Олексій Мочанов (волонтер, м. Київ), Тетяна Ричкова («Крила Фенікса», м. Дніпропетровськ). Орденом «За мужність» III ступеня нагороджені: Максим Буренко (благодійний фонд «Підтримай армію України», м. Київ), Сергій Пономаренко (волонтер, м. Харків), Павло Райхельс (волонтерська група Романа Доника, м. Харків), Тарас Слободянюк (благодійний фонд «Підтримай армію України», м. Київ), Владислав Титарьов (волонтер, м. Дніпропетровськ). Орденом княгині Ольги III ступеня нагороджені: Тетяна Губа (волонтер, м. Дніпропетровськ), Ірина Гук (громадська організація «Народний тил», м. Київ), Олена Лучко (координатор благодійного фонду «Допомога Дніпра», м. Дніпропетровськ), Людмила Негріу (волонтерська група Романа Доника, м. Харків), Неллі Стельмах (начальник відділу взаємодії з волонтерами Центру забезпечення службової діяльності Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України), Наталка Федяй (громадська організація «Народний тил», м. Київ), Богдана Ярова (голова правління благодійного фонду «Рятуємо життя разом», м. Київ). Також медаллю «За працю та доблесть» були нагороджені харківські волонтери Катерина Макаренко та Катерина Яресько.
У грудні 2014 року Верховною Радою України було прийнято законопроект, згідно якого волонтери, які працюють у зоні АТО, прирів­нюються до учасників бойових дій.

Надія Случ

Nlu763.jpg Nlu764.jpg