Україна - нова епоха. Золотий фонд нації/Дмитро Гнатюк

Матеріал з Who is Wiki
Перейти до: навігація, пошук

Дмитро Гнатюк

Дмитро
Гнатюк

Герой України (2005 р.), народний артист України. Співак, режисер, педагог. Дійсний член (академік) Академії мистецтв України. Лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка; народний артист СРСР, Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії СРСР та Державної премії Грузії ім. З. Паліашвілі, професор, академік Академії мистецтв Росії. Академік Академії творчості, Міжнародної академії інформатизації при ООН

Народився у селі Старосілля (нині — село Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області) у селянській родині. З вересня 1944 р. — робітник-сталевар військового заводу міста Нижня Салда Свердловської області. З вересня 1945 р. — артист Чернівецького обласного музично-драматичного театру імені О. Кобилянської. У 1946-1951 рр. навчався на вокальному факультеті Київської державної консерваторії імені П. Чайковського (клас І.С. Паторжинського) за фахом «Оперний і камерний співак».

З вересня 1951 р. — соліст опери. У 1970-1975 рр. навчався на режисерському факультеті Київського інституту театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого. З липня 1979 р. — директор, з липня 1980 р.— соліст і режисер, з жовтня 1988 р. — головний режисер, з 2011 р. — режисер Національної опери України (Київського національного академічного театру опери та балету України імені Т.Г. Шевченка).

З вересня 1983 р. до 1990 р. — завідувач катедри оперної підготовки, з 1987 р. — професор Київської державної консерваторії імені П. Чайковського (нині — Національна музична академія України імені П. Чайковського). Голова Музичного товариства України (1985-1990  рр.), голова Київського міжобласного театрального товариства (1979-1985 рр.), член президії Музичного товариства СРСР (1986-1991 рр.). Член Комітету з Державних премій імені Т.Г. Шевченка (1976-1996 рр.), Комітету захисту миру (1978-1992 рр.). Голова українського відділення Товариства «СРСР-Канада» (1977-1987 рр.). Член правління Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені О. Гончара. Депутат Верховної Ради СРСР 8-10 скликань (1972-1984 рр.). Член КПРС (1962-1990 рр.). Член Все­українського об’єднання «Громада» (1997-05.1999 рр.).

У 1998 році Дмитро Гнатюк обраний депутатом Верховної Ради України ІІІ скликання від Всеукраїнського об’єднання «Громада» (№ 4 у виборчому списку). Член фракції «Громада» (05.1998-03.1999 рр.), член фракції «Батьківщина» (03.1999-02.2001 рр.), член групи «Трудова Україна» (з 02.2001 р.). Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності (з 07.1998 р.). Д.М. Гнатюк має широкий жанрово-стильовий діапазон, сильний голос, рівний у всіх регістрах, гнучкий у відтінках, бездоганну техніку вокалу, дикції, акторської гри. Саме для його голосу написано багато класичних творів композитором Олександром Білашем, зокрема пісню на слова Дмитра Павличка «Два кольори».

Де тiльки не спiвав Дмитро Гнатюк українських народних пiсень, скрiзь його спiв мав успiх. Бо нiкого не могли залишити байдужими слова i мелодiї таких популярних пiсень, як «Гандзя», «Гей, наливайте», «З сиром пироги», «Їхав козак за Дунай», «Мав я раз дiвчиноньку», «Нiч яка мiсячна», «Ой кум до куми залицявся», «Ой у полi три криниченьки». Його спiв лунав у Монреалi на виставцi ЕКСПО-67. Вiдтак до Канади було друге, третє турне, подорожував вiн з пiснями i Сполученими Штатами Америки. Аплодували артисту в Чикаго, Клiвлендi, Фiладельфiї, Нью-Йорку. Зарубiжнi маршрути співака пролягли через Угорщину, Польщу, Iндiю, Єгипет, Румунiю. Всi вис­тупи Дмитра Гнатюка завжди супроводжувалися тривалими овацiями, глядачiв захоплювала органiчна єднiсть його вокального i акторського втiлення образу, вмiння рiзними засобами оперної i сценiчної виразностi розкрити глибокi людськi характери, найпотаємнiшi вiдчуття серця i душi. Складнi партiї у багатьох операх потребували постiйного вдосконалення, але Дмитро Гнатюк знаходив час i для концертної та гастрольної дiяльностi. А концертний Гнатюкiв репертуар заслуговує на детальне вив­чення, створення його особистого пiсенного фонду, що вже став класикою української культури.